Чурюк — Вікіпедія
Острів Чурюк | |
---|---|
Чурюк | |
Географія | |
46°05′51″ пн. ш. 34°11′02″ сх. д. / 46.09750000002777170° пн. ш. 34.183888888916662552° сх. д.Координати: 46°05′51″ пн. ш. 34°11′02″ сх. д. / 46.09750000002777170° пн. ш. 34.183888888916662552° сх. д. | |
Місцерозташування | Європа |
Площа | 14.07 км² |
Довжина | 7.2 км |
Ширина | 3.8 км |
Найвища точка | 19.2 м |
Країна | |
Україна | |
Регіон | Херсонська область Новотроїцький район Азово-Сиваський заповідник |
Адм. одиниця | Херсонська область[1] |
Населення | 0 (2020) |
Чурюк (тур. Churyuk; — «гнилий») — невеличкий український острів, що знаходиться в західній частині затоки Сиваш Азовського моря, на території Новотроїцького району Херсонської області в національному Азово-Сиваському заповіднику.
Загальна площа острова становить 14.07 км², його довжина 7.2 км, а ширина 3.8 км. Найвища точка острова розташована на висоті 19.2 метри, а середня висота складає близько 5 метрів.
Неподалік від острова розташований опорний пункт державної геодезичної мережі, а також Азово-Чорноморська орнітологічна станція.[2]
Острів Чурюк незначно витягнутий з півночі на південь. Береги острова пологі та звивисті, кілька ділянок зі стрімким берегом й пляжем. Острів відділений від материка протокою з мілинами довжиною в 1.2 км, однак, у острова існує також і дорожнє сполучення з материком, яке було утворено через штучний перешийок з іншим островом. А також, на самому острові в певній кількості присутні польові (ґрунтові) дороги.
Населення острова на 2020 рік повністю відсутнє — острів безлюдний, однак, на острові Чурюк водяться кілька видів Фламінго.[2]
Рослинність острова пустельна степова і солончакова. Середня кількість опадів на острові — 617 міліметрів на рік, а середня температура дорівнює 11 ° С.[3] На острові зустрічається ендемік і червонокнижний вид «Кермечник червонуватий».[4]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б Сім безлюдних українських островів, де вас ніхто не потурбує. ШоТам. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020.
- ↑ GeoNames.org. www.geonames.org. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020.
- ↑ Кермечник червонуватий Goniolimon rubellum (S.G.Gmel.) Klokov (incl. G. orae-syvaschicae Klokov) - Червона книга України. redbook-ua.org. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 1 липня 2020.
- Атлас автомобільних доріг України. ДНВП Картографія, 2006 р.
- Лист карти L-36-069.
- Національний атлас України. 2008 р.
- Planitarium.ru [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.]