Отто Олендорф — Вікіпедія

Отто Олендорф
нім. Otto Ohlendorf
Народився	4 лютого 1907(1907-02-04)[3][1][4] Hoheneggelsend, Гільдесгайм, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія[5]
Помер	7 червня 1951(1951-06-07)[1][2] (44 роки) Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, ФРН ·повішення
Поховання	Пенцинг[6][7] і Баварія[6][7]
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх
Діяльність	економіст, правник
Alma mater	Геттінгенський університет, Лейпцизький університет і Університет Мартіна Лютера
Знання мов	німецька
Заклад	Головне управління імперської безпеки[8]
Членство	СС[3], СА[5], СД (1945)[5][9], Айнзатцгрупи[9] і Einsatzgruppe Dd[10]
Роки активності	з 1911
Військове звання	Группенфюрер СС,  генерал-лейтенант поліції (9 листопада 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3][11]
Конфесія	католицька церква
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Отто Олендорф (нім. Otto Ohlendorf, 4 лютого 1907 — 7 червня 1951) — діяч німецьких спецслужб, группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції. Начальник III управління РСХА (1939—1945), який займався збором відомостей про стан справ всередині країни, начальник айнзатцгрупи D (1941—1942).

Народився в Гогенеггельсені в сім'ї фермера Генріха Олендорфа (1859—1943). У 1917—1928 рр. навчався в гімназії в Андреануме. 28 травня 1925 року вступив у НСДАП (партійний квиток № 6 531) і СА, брав участь у створенні партійного осередку в Гогенеггельсені. У 1926 році був зарахований до СС (особистий номер 880).

У 1928—1931 рр. вивчав правознавство та державне господарство в Геттінгені. Працював в Кільському університеті.

З 1934 року був завідувачем відділу в інституті прикладних економічних досліджень в Берліні.

У 1936 році вступив на роботу в апарат СД і займався збором інформації про настрої в рейху. В результаті безкомпромісних критичних звітів, особливо про негативний вплив чотирирічного плану на середній клас, нажив багато ворогів серед високопоставлених партійних діячів.

У 1939 році було повернуто до роботи в держорганах Гейдріхом, який призначив його начальником III управління Головного управління імперської безпеки. На цій посаді займався соціологічними дослідженнями. Неприкрита критика стану справ в країні, як випереджаюча система раннього попередження керівництва, була головною складовою розробленої СС концепції внутрішньої безпеки рейху.

У червні 1941 року Олендорф був призначений начальником айнзатцгрупи Д в районі дії 11-ї армії на півдні Радянського Союзу. У завдання айнзатцгруп входило цілеспрямоване знищення євреїв, циган та комуністів. Протягом року айнзатцгрупа Д знищила 90 000 людей. У червні 1942 року Олендорф повернувся в Берлін. Після першої військової зими і смерті Гейдріха Гіммлеру знадобилися послуги Олендорфа як «соціолога».

З листопада 1943 року Олендорф був також унтер-статс-секретарем в міністерстві економіки і координував плани розвитку післявоєнної економіки Німеччини. Для цього він залучив Людвіга Ергарда, майбутнього батька німецького економічного дива і канцлера ФРН.

У 1946 році на Нюрнберзькому процесі проти головних військових злочинців Олендорф був одним з головних свідків звинувачення, розповівши про діяльність айнзатцгруп на окупованій території Радянського Союзу. У 1948 році він був засуджений до смертної кари на одному з наступних Нюрнберзьких процесів (Процес у справі про айнзатцгрупи). Незважаючи на його заслуги в економічній області, всі прохання про помилування були відхилені союзниками. Повішений 7 червня 1951 року.^[12]

• Гауптштурмфюрер СС (9 липня 1936)
• Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1937)
• Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1938)
• Штандартенфюрер СС (1 січня 1940)
• Оберфюрер СС (9 листопада 1941)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (16 липня 1942)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (9 листопада 1944)

• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Орден Зірки Румунії, командорський хрест (15 січня 1943)

• Золотий партійний знак НСДАП
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років)

• Почесний кут старих бійців
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го ступеня (4 роки)
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС

1. ↑ ^{а б в} Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
2. ↑ ^{а б} Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
3. ↑ ^{а б в} Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
   d:Track:Q63098423
4. ↑ TracesOfWar
   d:Track:Q98839586
5. ↑ ^{а б в} Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371
6. ↑ ^{а б} https://www.findagrave.com/memorial/122146300/otto-ohlendorf#
7. ↑ ^{а б} https://www.tracesofwar.nl/persons/45274/Ohlendorf-Otto.htm
8. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371
9. ↑ ^{а б} Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371
10. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
    d:Track:Q78909371
11. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
    d:Track:Q78909371
12. ↑ Kyïv: literaturno-khudoz︠h︡niĭ ta hromadsʹko-politychnyĭ z︠h︡urnal Spilky pysʹmennykiv Ukraïny ta Kyïvsʹkoï pysʹmennyt︠s︡ʹkoï orhanizat︠s︡iï (укр.). Radi︠a︡nsʹkyĭ pysʹmennyk. 1987.

• Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X(рос.)