П'ятигірське — Вікіпедія

селище П'ятигірське
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Тер. громада Донецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA63040070140052116
Облікова картка П'ятигірське 
Основні дані
Засновано 1685
Площа 0,739 км²
Населення 2600
Густота 3502,03 осіб/км²;
Поштовий індекс 64252
Телефонний код +380 5749
Географічні координати 49°26′29″ пн. ш. 36°36′6″ сх. д. / 49.44139° пн. ш. 36.60167° сх. д. / 49.44139; 36.60167
Висота над рівнем моря 186 м
Водойма Дінець


Відстань
Найближча залізнична станція:
Селищна влада
Адреса 64250, Харківська область, Ізюмський район, селище Донець, вул. Центральна, 40
Карта
П'ятигірське. Карта розташування: Україна
П'ятигірське
П'ятигірське
П'ятигірське. Карта розташування: Харківська область
П'ятигірське
П'ятигірське
П'ятигірське. Карта розташування: Ізюмський район
П'ятигірське
П'ятигірське
Мапа

П'ятигірське — селище в Україні, у Донецькій селищній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 2588 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — П'ятигірська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Селище П'ятигірське складається з 2-х частин, рознесених на приблизно на 1 км. За 3 км протікає річка Сіверський Донець. Через селище проходить автомобільна дорога Т 2110. Навколо багато газових свердловин. Сходяться кілька газо-і газоконденсатопроводів.

Історія

[ред. | ред. код]

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Червоному Донці, П'ятигірському, Червоногірському (Червоній Гірці), Жовтневому, Червоноандріївському, Копанках — 1204 людини[1].

До 2020 село було центром П'ятигірської сільської ради Балаклійського району. Після адміністративно-територіальної реформи Пʼятигірське перейшло в підпорядкування обʼєднаної Донецької селищної громади і разом із нею увійшло до складу Ізюмського району.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 2523 особи, з яких 1230 чоловіків та 1293 жінки[2].

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 2586 осіб[3].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 51,04 %
російська 48,45 %
молдовська 0,08 %
циганська 0,08 %
білоруська 0,04 %
болгарська 0,04 %
вірменська 0,04 %
німецька 0,04 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Шебелинське відділення бурових робот, сел. П'ятигірське. Входить в TOP-100 Україна найбільших забруднювачів навколишнього середовища.[5]
  • Поряд з селищем велика птахо-товарна ферма ВАТ «Курганський бройлер».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 323—350 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 30 вересня 2015.
  2. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Офіційний сайт ДЕІАМ — 100 об'єктів. Архів оригіналу за 3 січня 2009. Процитовано 6 серпня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Харківська область Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27ятигірське&oldid=42955590