П'єр Берже — Вікіпедія

П'єр Берже
Pierre Bergé
Ім'я при народженніфр. Pierre Vital Georges Bergé[1]
Народився14 листопада 1930(1930-11-14)
Олерон (Франція)
Помер8 вересня 2017(2017-09-08) (86 років)
Сен-Ремі-де-Прованс
·хвороба
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністьбізнесмен
Знання мовфранцузька[2]
ЧленствоComité Laïcité Républiqued
Посадапосол доброї волі ЮНІСЕФ[d]
У шлюбі зІв Сен-Лоран
Нагороди
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Офіцер ордена Оранських-Нассау
Офіцер ордена Оранських-Нассау
IMDbID 1517368

П'єр Берже (фр. Pierre Bergé; нар. 14 листопада 1930 — пом. 8 вересня 2017) — французький промисловець і меценат, один із засновників дому моди Yves Saint Laurent і колишній партнер модельєра Іва Сен-Лорана[3].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Берже народився на острові Олерон (департамент Приморська Шаранта). Його мати Крістіана був співачкою-любителькою (сопрано) і прогресивною вчителькою, яка використовувала метод Монтессорі. Батько працював у податковій службі і був любителем регбі. Берже навчався в Ліцеї Ежена Фромантена у Ла-Рошелі, а потім вирушив до Парижу. У день приїзду, коли він йшов Єлисейськими полями, французький поет Жак Превер приземлився на нього, випавши з вікна своєї квартири. У перші роки в Парижі Берже подружився з молодим французьким художником Бернаром Бюффе та зіграв велику роль у його становленні[4][5].

Ів Сен-Лоран

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ів Сен-Лоран

Берже познайомився з Івом Сен-Лораном у 1958 році. У них зав'язалися романтичні стосунки, і разом вони у 1961 році відкрили дім моди Yves Saint Laurent. Пара розлучилася у 1976 році, але вони залишилися друзями і діловими партнерами на все життя[6]. Берже виступав як генеральний директор Yves Saint Laurent до 2002 року. Багато вклавши у репутацію та спадщину дому, він був відомий як «настоятель Yves Saint Laurent»[7]. За даними The New York Times, за кілька днів до смерті Сен-Лорана в 2008 році, вони уклали громадянський союз[8].

У 1992 році Берже продав акції Yves Saint Laurent саме перед тим, як компанія опублікувала погані економічні показники. У 1996 році це визнали інсайдерською торгівлею, і він був засуджений до штрафу в розмірі мільйона франків[9]. Після відходу Сен-Лорана з дому моди в 2002 році Берже став президентом Pierre Bergé-Yves Saint Laurent Foundation[10].

Культурна та політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 1987 році Берже запустив французький журнал Globe, який підтримав кандидатуру Франсуа Міттерана на президентських виборах. Берже брав участь у всіх передвиборних мітингах на підтримку Міттерана. Пізніше він став президентом Асоціації друзів Інституту Франсуа Міттерана. У 1993 році він допоміг запустити журнал Globe Hebdo.

Давній шанувальник і покровитель опери, Міттеран у 1988 році призначив Берже президентом Опери Бастилії. Берже пішов у відставку з поста в 1994 році, ставши почесним президентом Паризької національної опери. В даний час він є президентом Médiathèque Musicale Mahler, некомерційною бібліотекою з великими колекціями музики XIX і XX століття[4]. Він також є президентом комітету Жана Кокто і винятковим власником усіх моральних прав на роботи Жана Кокто[11].

У липні 1992 року Берже був призначений послом доброї волі ЮНЕСКО[12]. Прихильник прав геїв, він підтримував асоціацію з боротьби зі СНІДом, Act Up-Paris, і став власником журналу Têtu. Він також був одним з акціонерів Pink TV. У 1994 році він з Лін Рено брав участь у створенні асоціації Sidaction і став її президентом у 1996 році, займаючи цю посаду досі. Sidaction є однією з головних асоціацій з боротьби зі СНІДом у Європі.

У лютому 2009 року Берже виставив на продаж колекцію творів мистецтва, яку він збирав разом із Сен-Лораном. У колекції були дві з дванадцяти бронзових голів статуй, вкрадених зі Старого літнього палацу в Китаї під час Другої опіумної війни. Коли Китай попросив повернути ці статуї, Берже заявив: «Я готовий запропонувати цю бронзову голову китайцями прямо зараз. Все, що їм потрібно зробити, це оголосити, що вони збираються дотримуватися прав людини, повернути тибетцям свободу і погодитися прийняти Далай-ламу на їх території». Коли китайський колекціонер Цай Мінчао виграв аукціон і відмовився платити з «моральних і патріотичних причин», Берже вирішив залишити їх собі[13].

У 1980-х роках придбав разом з Івом Сен-Лораном Сад Мажорель у Марракеші, Марокко, що сьогодні є однією з найвизначніших пам'яток міста. Вони відкрили у ньому музей берберського мистецтва[14], в якому зібрана колекція з різних частин королівства, від Рифу до Сахари[15]. У листопаді 2010 року Берже купив частку у французькій газеті Le Monde.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Берже нагороджувався орденом Оранських-Нассау, орденом «За заслуги» (офіцер), орденом Мистецтв і літератури (командор) і орденом Почесного легіону (командор)[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Fichier des personnes décédées
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Snead, Elizabeth (5 червня 2008). Pierre Bergé bids a tearful adieu to designer Yves Saint-Laurent. Los Angeles Times. Процитовано 28 липня 2008.
  4. ↑ а б Médiathèque Musicale Mahler — institution. Mediathequemahler.org. Retrieved on 2011-07-04.
  5. ↑ а б Biography of Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org. Retrieved on 2011-07-04.
  6. ↑ Cole, Shaun (2002). Saint Laurent, Yves. glbtq.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2007. Процитовано 25 серпня 2007.
  7. ↑ Pierre Bergé loses out on joining the Immortals (Vogue.com UK) [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Vogue.co.uk (2008-05-30). Retrieved on 2011-07-04.
  8. ↑ New York Times
  9. ↑ Yves Saint Laurent Biography and profiles of fashion designers [Архівовано 19 червня 2008 у Wayback Machine.]. Infomat.com. Retrieved on 2011-07-04.
  10. ↑ Arts and Humanities — Record is not live [Архівовано 2008-06-05 у Wayback Machine.]. Intute (2002-10-31). Retrieved on 2011-07-04.
  11. ↑ Committee [Архівовано 2008-05-09 у Wayback Machine.]. Jean Cocteau. Retrieved on 2011-07-04.
  12. ↑ Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org (2000-06-07). Retrieved on 2011-07-04.
  13. ↑ McDonald, Mark; Vogel, Carol (2 March 2009). Twist in Sale of Relics Has China Winking. The New York Times. New York City.
  14. ↑ Pierre Bergé on His Relationship With Yves Saint Laurent - NYTimes.com. The New York Times. New York: NYTC. ISSN 0362-4331. Процитовано 13 вересня 2012. Marrakesh
  15. ↑ Berber Museum. fondation-pb-ysl.net. Процитовано 13 вересня 2012. Berber objects originating from regions of Morocco, from the Rif to the Sahara.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єр_Берже&oldid=43628159