Павлова Софія Афіногенівна — Вікіпедія

Павлова Софія Афіногенівна
рос. Софья Афиногеновна Павлова
Народилася	22 грудня 1926(1926-12-22)[1] Костромська область, РСФРР, СРСР
Померла	25 січня 1991(1991-01-25)[1] (64 роки) Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	акторка
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1952)
Заклад	Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd
Роки діяльності	з 1952
У шлюбі з	Шальнов Павло Олександрович
IMDb	nm0667825
Нагороди та премії

Павлова Софія Афіногенівна (22 грудня 1926 — 25 січня 1991) — радянська російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1969).

Закінчила Державний інститут театрального мистецтва в Москві (1952). З цього ж часу працювала в Московському драматичному театрі імені М. М. Єрмолової.

Перша (і головна) роль в кіно — Анюта у фільмі «Комуніст» (1957). Картина удостоєна ряду кінопремій.

Грала також в кінофільмах (всього близько 50 ролей): «Живі і мертві» (1964), «Попереду — крутой поворот» (1960), «Журналіст» (1967), «Ад'ютант його високоповажності» (1969), «Чайка» (1970), «Драма зі старовинного життя» (1971), «Сіль землі» (1978, телесеріал), «Не можу сказати „прощавай“» (1982, мати Сергія Ватагіна), «Семеро солдатиків» (1982), «Колискова для брата» (1982), «Підліток» (1983) та ін., а також в українських кінокартинах: «Тінь» (1961, к/м, Ксенія Петрівна), «Між добрими людьми» (1962, Ольга Дмитрівна), «Серце не прощає» (1961, Катерина Топіліна), «Гольфстрим» (1968, мати Ігоря).

Похована на Ваганьковському кладовищі^[2].

• Кино: Энциклопедический словарь. М. (рос.), 1987. — С.314.

• http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/sov/3225/works/ [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.]