Павлопіль — Вікіпедія

село Павлопіль
Герб Павлополя
В'їзд до села
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Маріупольський район
Тер. громада	Сартанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA14140090090082943
Облікова картка	Павлопіль
Основні дані
Засноване	1838
Населення	▼ 519 (01.01.2017)
Площа	1.011 км²
Густота населення	513.4 осіб/км²
Поштовий індекс	87610
Телефонний код	+380 6296
Географічні дані
Географічні координати	47°15′38″ пн. ш. 37°46′58″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	45 м
Водойми	р. Кальміус
Відстань до обласного центру	114 км
Найближча залізнична станція	Кальчик
Відстань до залізничної станції	22 км
Місцева влада
Адреса ради	87592, Донецька обл., Маріупольський район, смт Сартана, вул. Челюскінців, 67а
Сільський голова	Шапкін Сергій Віталійович
Карта
Павлопіль
Павлопіль
Мапа
Павлопіль у Вікісховищі

Па́влопіль — село Сартанської селищної громади Маріупольського району (до 11 грудня 2014 — Новоазовського району) Донецької області України. Населення — 624 особи.

Відстань до Новоазовська становить близько 32 км, проходить автошляхом місцевого значення.

Розташований на березі Кальміусу, за 22 км від залізничної станції Кальчик.

Павлопіль заснований 1838 на континентальній частині колишнього Кримського ханату.

Із 1917 — у складі УНР. З 1918 перебуває під контролем органів самоуправління повстанської армії Нестора Махна. З 1921 — стабільний комуністичний режим, який включив Павлопіль до складу УРСР.

Із 1941 — у складі Німеччини. 1943 — знову у складі СРСР.

Із 1991 — у державі Україна.

• У Маріуполь до початку війни з Росією ходив рейсовий автобус 7-8 разів на день.
• Під час війни на сході України зайнятий російськими військами у серпні 2014. У ніч на 8 вересня російська диверсійна група підірвала міст через Кальміус, що з'єднував село із Орловським, Чермаликом^[1], аби уникнути наступу українських військ. Водночас існує інформація, що це українські війська підірвали міст, аби уникнути швидкого просування військ сепаратистів.

Відтак із вересня був припинений автомобільний зв'язок із селами Орловське та Чермалик. Зруйнованим мостом була можливість перетинати Кальміус тільки пішки або велосипедом.

• 6 жовтня 2014 — бойовики викрали сільського голову Павлополя, який фактично не визнавав влади «ДНР».^[2].
• 4 листопада 2014 — російські бойовики здійснили масований танковий обстріл позиції АТО з околиць села, загинув солдат батальйону «Одеса» Михайло Святковський
• 23 листопада 2014 — російські терористи з «Градів» обстріляли позиції українських військових поблизу села.
• 11 грудня 2014 — з огляду на окупацію районного центру Новоазовськ, рішенням Верховної Ради село передано до складу Волноваського району Донецької області.
• 12 грудня поблизу Павлополя група дозору полку «Азов» та розвідники Збройних сил України виявили і знешкодили снайперську пару терористів і ДРГ, що влаштувала засідку. Автомобіль, у якому рухався сержант Ігор Бєлошицький, підірвався на встановленому терористами фугасі. Тоді ж загинув Ігор Сливка.

• 10 лютого 2015 добровольчий полк Азов звільнив Павлопіль^[3], загинув побратим Кирило Гейнц-«Німець».
• 17 червня 2015-го загинув у бойовому зіткненні з ДРГ поміж Чермаликом та Павлопільським водосховищем старший солдат 131-го батальйону Андрій Назаренко. Тоді ж загинув сержант Володимир Милосердов.
• 2 грудня 2015 року із «сірої зони» перейшло під контроль ЗСУ^[4].
• Станом на початок 2016 р. рейсове автобусне сполучення з Маріуполем відновлене: з Павлополя 6 рейсів на день, із Маріуполя 4.^[5]

• 21 лютого 2016 р. від голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського з'явилась інформація про створення тимчасового мосту.^[6] Судячи з фото, міст зведено за кількасот метрів нижче за течією Кальміусу від підірваного мосту.
• 14 червня 2016 терористи обстріляли українські позиції біля села Павлопіль, загинули двоє бійців 56-ї окремої мотопіхотної бригади, один поранений^[7].
• 28 липня 2016 під час обстрілів поранено українського військовика^[8].
• 6 серпня 2016 під час обстрілів терористами поранено одного вояка^[9].

2 листопада 2021 року окупаційні сили Росії відкривали вогонь по позиціях українських військових в напрямі Павлополя. Внаслідок обстрілу один український військовослужбовець отримав смертельне поранення^[10].

За даними перепису 2001 року населення села становило 624 особи, з них 72,6 % зазначили рідною мову українську, 26,28 % — російську та 0,32 % — вірменську мову^[11].

На території Павлополя розташована центральна садиба КСП «Авангард», який має 3128 га орної землі. Господарство багатогалузеве, тут вирощуються зернові, бобові, овочеві й технічні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

У селі — восьмирічна школа, клуб, бібліотека. Працює профілакторій для тваринників.

2001 рідною мовою визнали:

• українська мова — 453 (72,60 %)
• російська мова — 164 (26,28 %)
• вірменська мова — 2 (0,32 %)

У селі знаходиться гребля, яка утворює Павлопільське водосховище. Нижче дамби за півкілометра правий бік річки упродовж 300 метрів оточують обривисті скелі, які є одним із найпівденніших проявів Українського кристалічного щита у Приазов'ї. Висота скель від 5-6 метрів до 20-30 метрів. Через непридатну до сільськогосподарської діяльності землю збереглася первинна степова рослинність, яка місцями унікальна.

• Погода Павлопіль [Архівовано 10 липня 2008 у Wayback Machine.]
• ІМСУ [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Ця стаття ґрунтується на матеріалах енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР». Відтак у ній може бути відсутньою або викривленою інформація про періоди Української революції, Голодоморів, Другої Світової війни та сучасності. Ви можете допомогти проєкту, дописавши її.