Кирчів Павло Олексійович — Вікіпедія

Кирчів Павло Олексійович
Псевдо	Маланич, Перчик Віц-Вичоса, Глум, Колиоко, К-в, П., Мал… ч та ін.
Народився	16 березня 1862(1862-03-16) Корчин
Помер	12 червня 1916(1916-06-12) (54 роки) Курники
Країна	Австро-Угорщина
Діяльність	письменник
Знання мов	українська

Павло Олексійович Кирчів (псевдоніми та криптоніми — Маланич, Перчик Віц-Вичоса, Глум, Колиоко, К-в, П., Мал… ч та ін.; *16 березня 1862(18620316), село Корчин, нині Сколівського району Львівської області — †12 червня 1916, село Курники, поблизу міста Яворова, нині Львівської області) — український письменник, педагог, громадський і культурний діяч. Брат Богдана Олексійовича Кирчева.

1885 року закінчив Львівську учительську семінарію. За національні погляди зазнав гонінь австрійської влади.

Друкувався в українській періодиці 80-х років XIX — початку XX століття. 1888 року редагував газету «Буковина».

Автор ліричних віршів. Збірку сатиричних оповідань «Будяки» (1890) заборонила цензура. Писав також літературно-критичні статті, перекладав з польської, норвезької, німецької та інших мов.

Рукописний архів Кирчева зберігається в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України та у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника НАН України у Львові.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 3. — С. 1033.

• Проєкт «Українці в світі» [Архівовано 22 Вересня 2013 у Wayback Machine.]