Пайкерит — Вікіпедія

Пайкерит, пайкрит англ. pykrete — композиційний матеріал, що складається приблизно з 18-45 % (за вагою) деревної тирси (або будь-якого іншого виду деревної маси, наприклад, паперової пульпи) і до 55 % водяного льоду.

Названий на честь британського інженера, журналіста і розвідника Джеффрі Пайка, який запропонував на початку 1940-х років побудувати з цього матеріалу авіаносець (проєкт «Хабаккук»)

Пайкерит у 8 разів міцніше льоду і надає приблизно такий ж опір вибуху, як бетон. Завдяки низькій теплопровідності тане повільніше чистого льоду.

Якщо замість тирси використовувати папір (напр. Газети) то механічні властивості пайкериту значно покращуються

До 1942 підводні човни Крігсмаріне довели британський флот до відчаю — не було можливості супроводжувати кожне торгове судно, а протичовнові літаки берегового базування не могли літати далеко для знищення підводних човнів. Тоді англійському шпигунові і журналістові Джеффрі Пайку прийшла в голову ідея — побудувати авіаносці з протичовновими літаками з льоду.

Проєкт отримав назву Проєкт Авакум. Спочатку планувалося просто спилювати верхівки айсбергів, оснащувати їх моторами і розміщувати на них літаки. Танення б зайняло тижня, а потім би можна було пригнати новий айсберг — дешево і сердито. Потім ідея трансформувалась — Пайк запропонував морозити авіаносці в Англії з суміші тирси і льоду з інгібітором — пайкерита. Такі авіаносці б не танули місяцями, а міцність пайкерита була на рівні міцності бетону. У 1943 році був заморожений перший дослідний авіаносець в Канаді, але в 1944 році проєкт був закритий — через непотрібність.

• [1]^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• [2] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]