Паризький псалтир — Вікіпедія

Паризький псалтир
Дата створення / заснування	10 століття і 950[1]
Назва	англ. Paris Psalter[1]
Названо на честь	Париж
Напрям, рух мистецький	Macedonian Renaissanced
Культура	Східна Римська імперія[1]
Місце розташування	Національна бібліотека Франції Туреччина[1] Стамбул[1]
Жанр	Східна Римська імперія[1]
Творець	невідомо[1]
Мова твору або назви	давньогрецька мова[2][3]
Каталожний код	1133[3]
Кількість сторінок	449 standard page і 474 с.
З матеріалу	пергамент
У збірках	Національна бібліотека Франції
Інвентарний номер	Grec 139
Історичний період	Східна Римська імперія[1]
Місце створення	Константинополь
Ширина	26 см
Висота	37 см
Повний твір доступний на	gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10515446x
Статус авторських прав	🅮
Маніфест IIIF	gallica.bnf.fr/iiif/ark:/12148/btv1b10515446x/manifest.json gallica.bnf.fr/iiif/ark:/12148/btv1b108666165/manifest.json
Паризький псалтир у Вікісховищі

Паризький Псалтир (також Codex Parisianus, Bibliothèque Nationale, Paris, MS. gr. 139) — ілюмінований рукопис Псалтиря, створений в середині X століття, зберігається в Національній бібліотеці Франції. Є найвідомішим рукописом епохи Македонського Ренесансу.

Паризький Псалтир прикрашають 14 повносторінкових мініатюр в орнаментальному обрамленні. Мініатюри виконані на сюжети Старого Завіту, характеризуються увагою до пейзажів і архітектурних елементів. Зображення рукопису позначені наслідуванням античному мистецтву. Прототипом для мініатюр послужив олександрійський рукопис IV століття, проте його походження часом пов'язують з прототипом із Малою Азією.

На багатьох мініатюрах представлені алегоричні зображення і персоніфікації. Наприклад, поряд з Давидом, який грає на арфі, вміщено зображення персоніфікації Мелодії, а ніч зображена як жінка з палаючим факелом і покривалом, розпростертим над її головою. Стилізація під пізньоантичне мистецтво настільки достовірна, що довгий час багато дослідників датували Псалтир ранішим періодом, ніж X століття.

• Wander, S. (2014). The Paris Psalter (Paris, Bibliothèque nationale, cod. gr. 139) and the Antiquitates Judaicae of Flavius Josephus. Word & Image, 30(2), 90-103.
• Anderson, J. (1998). Further Prolegomena to a Study of the Pantokrator Psalter: An Unpublished Miniature, Some Restored Losses, and Observations on the Relationship with the Chludov Psalter and Paris Fragment. Dumbarton Oaks Papers, 52, 305-321.
• H. Buchthal. (1938). The miniatures of the Paris Psalter : A study in middle Byzantine painting /. Nendeln, Liechtenstein :: Kraus Reprint. (book you gotta find at psu)
• Maxwell, Kathleen. (1987). The aristocratic Psalters in Byzantium. Speculum: A Journal of Medieval Studies, 62, 406.
• Lowden, J. (1988). Observations on Illustrated Byzantine Psalters. The Art Bulletin, 70(2), 242-260.

• Оцифрований рукопис "Psautier de Paris" в онлайновій бібліотеці Ґалліка