Парламентські вибори в Грузії 2012 — Вікіпедія

‹ 2008  2016 ›
Парламентські вибори в Грузії 2012
1 жовтня 2012
Партія		Грузинська мрія	Єдиний національний рух
Голосів виборців		1,184,612	873,233
Відсоток		54.97 %	40.34 %
Одномандатні виборчі округи в Грузії
Попередній Прем'єр-міністр Грузії Іване Мерабішвілі Єдиний національний рух Прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі Грузинська мрія

Парламентські вибори в Грузії відбулись 1 жовтня 2012 року. Обиралося 150 депутатів Парламенту на чотирирічний термін. 73 депутати було обрано за мажоритарною системою в одномандатних округах, ще 77 — за пропорційною системою за партійними списками^[1]. Очікується, що нове скликання парламенту буде засідати вже у Кутаїсі.

Вибори пройшли за новим виборчим кодексом^[1]. За двома видами голосування зареєстровано 16 і 14 партій відповідно^[2][3]. 19 партіям було відмовлено в реєстрації^[4]. Станом на 24 вересня Центрвиборчком зареєстрував 2806 кандидатів, на одне місце в одномандатних округах претендувало від 2 до 10 осіб^[5].

Передвиборча кампанія проходила в обстановці гострої боротьби двох головних політичних сил — правлячого Єдиного національного руху та опозиційної коаліції Грузинська мрія — Демократична Грузія. Незважаючи на жорсткість протистояння двох сил, фактичний лідер «Грузинської мрії» Бідзіна Іванішвілі заявив про своє прагнення домогтися зміни влади виключно мирним шляхом^[6]. спостерігачі від ОБСЄ зхарактеризували передвиборчу кампанію як поляризовану, а дії найбільших партій як конфронтаційні та грубі^[5]. Спостерігачі ОБСЄ оцінили висвітлення передвиборчої кампанії недержавними ЗМІ як упереджене, в залежності від симпатій їхніх власників, а державними ЗМІ — як зважене^[5].

У липні 2012 року були опубліковані результати передвиборчих опитувань Національного демократичного інституту США, за якими ЄНР могло розраховувати на 36 %, ГМ — ДГ — на 18 %^[7]. Однак, за словами прес-спікера Іванішвілі, ГМ — ДГ відмовляється довіряти передвибочим прогнозами незалежних організацій і, зокрема, НДІ^[7].

18 вересня 2012 року декілька телеканалів показали відеозапис тортур в Глданській в'язниці, що мало великий вплив на передвиборчу кампанію^[8][9]. Припускають, що публікація про знущання, які справді були у цій в'язниці, була навмисно зроблена незадовго до виборів^[9] — як мінімум один із телеканалів, транслювався відеозапис, належить Бідзіна Іванішвілі^[8]. Незважаючи на те, що міністр внутрішніх справ та міністр пенітенціарної системи негайно пішли у відставку, у країні відбулися демонстрації, які вимагали якнайшвидшого покарання винних^[10]. Демонстрації не припинилися і після того, як президент Грузії Михайло Саакашвілі пообіцяв вирішити проблему. За даними соціологічних опитувань, незадовго до публікації відеозаписів Єдиний Національний Рух міг розраховувати приблизно на 20 % голосів виборців більше, ніж блок «Грузинська мрія — Демократична Грузія»^[8]. Після публікації ситуація змінилася.

Деякі незалежні спостерігачі заявляли про використання владою адміністративного ресурсу (погрози звільнення, перешкоди роботі журналістів)^[6][11]. Стурбованість втручанням влади висловив президент ПА ОБСЄ^[12]. «Грузинська мрія» також заявляє про напади на своїх активістів прихильниками ЄНР^[13].