Пармен зимовий золотий — Вікіпедія
Пармен зимовий золотий | |
---|---|
Рід | Яблуня (Malus) |
Вид | Яблуня домашня (Malus domestica) |
Походження | Англія |
Пармен зимовий золотий (смугастий шафран, золота ренета, золотий ренет) — старовинний зимовий сорт яблуні англійського походження.
Дерево середньоросле, з широко-пірамідальної або вазообразною кроною. Гілки відходять під прямим кутом, розміщуються густо, тому створюється відносно густа крона. Пагони прямі, ясно-коричневі, сильно й дрібно опушені, що надає їм сіруватого кольору, з незначним числом чечевичок. Бруньки опукло-довгасті, притиснуті до пагонів. Листки яйцевидно-подовжені, зелені, середньоопушені. Пластинка злегка вигнута всередину, краї дрібнозубчаті.
Дерева вступають у плодоношення на шостий-сьомий рік, на карликовій підщепі — на четвертий-п'ятий рік.[1]. Сорт урожайний, вимогливий до живильних ґрунтів. Зимостійкість середня.[2]
Плоди середньої величини, вагою 100—150 г, правильної конічної або тупо-конічної симетричної форми, на вигляд досить привабливі. Шкірка гладенька, масна, золотисто-жовта, з гарним смугастим карміновим рум'янцем. М'якуш білий, середньої щільності, досить соковитий, пріснуватий, з відчутним ароматом.[1] Найкраща пора збирання плодів — кінець вересня[3] — у повній стиглості[4]; для споживання вони придатні з початку грудня до кінця лютого. У звичайних плодосховищах зберігаються добре[3]при 0-1 % СО2. Не витримують підвищення концентрації СО2 навіть до 2 %.[5]
- ↑ а б "Яблуня Золотий ренет" на сайті eurosad.biz.ua. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
- ↑ "Пармен зимовий золотий" на сайті kamnu.net. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
- ↑ а б "Пармен зимовий золотий" на сайті nesluhiv-sad.at.ua. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
- ↑ "Збирання і товарна обробка плодів та ягід" на сайті buklib.net. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
- ↑ "Особливості зберігання яблук" на сайті agrobiznes.org.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.