Пасько Микола Федорович — Вікіпедія

Пасько Микола Федорович
Народження12 грудня 1918(1918-12-12)
Скрипаї, Зміївський район, Україна
Смерть16 липня 1982(1982-07-16) (63 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
ПохованняМіське кладовище № 4 (Харків)d
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
ОсвітаКачинське вище військове авіаційне училище льотчиків
Роки служби1939—1956
ПартіяВКП(б)
Звання Полковник авіації
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Корейська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Мико́ла Фе́дорович Пасько́ (12 грудня 1918 — 16 липня 1982) — радянський військовий льотчик, в роки Другої світової війни — командир ескадрильї 28-го гвардійського винищувального авіаційного полку, гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 грудня 1918 року в селі Скрипаї, нині Зміївського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту. Працював слюсарем на харківському заводі пластмаси, одночасно навчався в аероклубі. Закінчив школу льотчиків-інструкторів.

У лавах РСЧА з 12 грудня 1939 року. У 1940 році закінчив Качинську Червонопрапорну військову авіаційну школу імені О. Ф. М'ясникова, після чого був залишений при школі льотчиком-інструктором. З початком німецько-радянської війни разом зі школою був евакуйований у Саратовську область.

У діючій армії з 30 жовтня 1942 року. Воював у складі 28-го гвардійського винищувального авіаційного полку на Північно-Західному, 2-му та 1-му Прибалтійських, 3-му Білоруському і Ленінградському фронтах. Літав на американських винищувачах «Bell P-39 Airacobra». Пройшов бойовий шлях від пілота до командира ескадрильї. Член ВКП(б) з 1942 року.

До середини березня 1945 року здійснив 265 успішних бойових вильотів. У повітряних боях збив особисто 15 літаків і 1 аеростат супротивника.

Після закінчення війни продовжив військову службу у ВПС СРСР на посаді заступника командира 12-го гвардійського винищувального авіаційного полку з льотної підготовки (Московський військовий округ). З початком Корейської війни влітку 1950 року, до Китаю була перекинута 5-та гвардійська винищувальна авіаційна дивізія МВО, підсилена 139-м гвардійським винищувальним авіаційним полком. Дивізія містилась на аеродромі міста Мукден, де радянські льотчики вели перенавчання китайських і корейських льотчиків на реактивних винищувачах МіГ-15. У листопаді того ж року на базі 139-го гв. вап був сформований 67-й винищувальний авіаційний полк під командуванням майора М. Ф. Паська. Протягом листопада 67-й вап, що базувався на аеродромі Ляоян, брав участь у бойових діях і збив 4 американських літаки, втративши при цьому лише 1 свій літак.

У 1953 році М. Ф. Пасько закінчив Вищі льотно-тактичні курси удосконалення офіцерського складу. Обіймав посаду помічника командира 145-го гвардійського винищувального авіаційного полку ППО з вогневої підготовки.

У 1956 році полковник М. Ф. Пасько вийшов у запас. Повернувся у рідне село, де очолював місцевий колгосп. Згодом переїхав до Харкова, де й помер 16 липня 1982 року. Похований на харківському кладовищі № 4.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії старшому лейтенантові Паську Миколі Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8892).

Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (23.03.1943, 20.07.1944, 14.03.1945), орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (16.09.1944), Червоної Зірки (22.07.1943) і медалями.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Пасько Микола Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).