French
DeutschПене — Вікіпедія
| Пене | |
|---|---|
 | |
| 53°56′00″ пн. ш. 12°41′00″ сх. д. / 53.933333333333° пн. ш. 12.683333333333° сх. д. | |
| Витік | поблизу Боддіна |
| • координати | 53°56′0″ пн. ш. 12°41′0″ сх. д. / 53.93333° пн. ш. 12.68333° сх. д. |
| • висота, м | 28 |
| Гирло | Пенештром, біля Анклама |
| • координати | 53°51′20″ пн. ш. 13°48′30″ сх. д. / 53.85556° пн. ш. 13.80833° сх. д. |
| • висота, м | 0 |
| Країни: |  Німеччина |
| Регіон | Мекленбург-Передня Померанія |
| Довжина | 136 км |
| Площа басейну: | 5110 км² |
| Притоки: | Требель, Швінге, Свінов |
| Водойми в руслі | Kummerower Seed |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Пе́не (нім. Peene Німецька: [ˈpeːnə] (
прослухати)), польська назва Пяна (пол. Piana — «Піна»[1]) — річка в сучасній Німеччині, у землі Мекленбург-Передня Померанія. Одне з трьох гирл річки Одри. Іншими гирлами є Дзівна та Свіна. Назва річка походить від прасл. *Pěna, утвореного від *pěna («піна»)[2]. Найбільші населені пункти вздовж течії — Деммін, Анклам.
Витік утворюється річками Вестпене й Остпене, що впадають в озеро Куммеровер-Зе, звідки витікає вже річка Пене. Впадає в протоку Пенештром (поблизу Щецинської затоки).
Долина річки Пене є найзаболоченішою місцевістю у Центральній Європі[3].
Раніше по цій річці мешкали слов'янські племена Союзу велетів (лютичі) — від сходу ратари і доленчани, хижани і черезпеняни із заходу[4].
-
Пене і її притоки в розрізі рельєфної мапи Мекленбург-Передня Померанія -
Річка Пене між Ферхеном і Демміном -
Пене поблизу Ярмена -
Пене поблизу Леца
- ↑ Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami RP: Nazewnictwo geograficzne świata. T. 12: Europa Część II. Warszawa: Główny Urząd Geodezji i Kartografii, 2010, s. 153. ISBN 978-83-254-0825-1.(пол.)
- ↑ Paul Kühnel: Die slavischen Ortsnamen in Meklenburg. In: Jahrbücher des Vereins für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde. Bd. 46, 1881, ISSN 0259-7772, S. 3–168, hier S. 105: Pyana (altsl. pêna Schaum; poln. piana) adj. § 21: «der schaumige (Fluß)».(нім.)
- ↑ Peenetal / Peene-Haff-Moor [Архівовано 14 січня 2012 у Wayback Machine.] at www.bfn.de.
- ↑ Mały słownik kultury dawnych Słowian. Lech Leciejewicz (red.). Warszawa: Wiedza Powszechna, 1988, s. 125. ISBN 83-214-0499-5.(пол.)
- Piana w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego. T. VIII, Str. 42: Perepiatycha — Pożajście. Warszawa 1887. (пол.)
- Басейн Пене (нім.)
- ... trzecia wreszcie odnoga, ... zowie się Pijaną (Pienią, Peene). // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 387. (пол.)