Перевізник 3 — Вікіпедія

Перевізник 3
Transporter 3
Жанр	Екшн
Режисер	Олів'є Меґатон
Продюсер	Люк Бессон
Сценарист	Роберт Марк Кеймен
У головних ролях	Джейсон Стейтем Франсуа Берлеан Роберт Кнеппер Наталя Рудакова
Оператор	Джованні Фіоре Колтіллаччі
Композитор	Александр Азарія
Кінокомпанія	LionsGate
Дистриб'ютор	Сінергія
Тривалість	102 хв.
Мова	англійська
Країна	США  Франція  Велика Британія
Рік	2008
Дата виходу	26 листопада 2008 (США) 27 листопада 2008 (Україна)
Кошторис	€30 млн (оцінка)
Касові збори	$108.9 млн
IMDb	ID 1129442
Рейтинг	MPAA: PG-13
Попередній	Перевізник 2
transporter3film.com

«Перевізник 3» (англ. «Transporter 3») — кінофільм, екшн режисера Олів'є Меґатона, є сиквелом фільмів «Перевізник» і «Перевізник 2». Прем'єра відбулася 26 листопада 2008 (в Україні 27 листопада 2008).

Після своїх останніх пригод в Маямі, Френк Мартін вирішив поміняти роботу «перевізника» на спокійне і відокремлене життя у французькій Рів'єрі. Але його планам не судилося збутися, коли до нього звернувся колишній солдат із загону «Дельта» Йонас Джонсон. Він розповів, що за замовленням корпорації «Ecocorp», що займається переробкою і утилізацією відходів, викрадена Валентина — дочка українського міністра з охорони довкілля Леоніда — щоб шляхом здирства отримати офіційний дозвіл на утилізацію отруйних відходів в Україні.

Тепер завдання героя — доставити Валентину через Європу до Одеси. Щоб забезпечити виконання завдання, Джонсон одягає Френку і Валентині електронні браслети, які можуть вибухнути, якщо їх власники віддаляються на 25 метрів від автомобіля. Виконуючи це завдання, головному героєві доведеться зіткнутися з новими небезпеками, які пов'язані не лише з його замовленням.

Наталя Рудакова була помічена Люком Бессоном на вулиці, коли вона поспішала на роботу в перукарню Нью-Йорка. Він заплатив за 25 уроків акторської майстерності протягом шести місяців і привів її на прослуховування в Париж, перш ніж вона отримала роль.^[1] Роджер Еберт зауважив рідкість провідних жінок, які мають велику кількість ластовиння.^[2]

Спочатку передбачалося, що зйомки триватимуть 16 тижнів у Франції. Фільм також знімали в Росії.^[3]

Під час показу в Україні, що розпочався 27 листопада 2008 року^[4], протягом перших вихідних фільм демонстрували на 69 екранах, що дозволило йому зібрати $452,357 і посісти 1 місце в кінопрокаті того тижня. Фільм залишився на першій сходинці українського кінопрокату наступного тижня, адже досі демонструвався на 69 екранах і зібрав за ті вихідні ще $188,606.^[5] Загалом фільм в кінопрокаті України пробув 5 тижнів і зібрав $827,074, посівши 21 місце серед найбільш касових фільмів 2008 року.^[6]

Під час прокату зібрав 108 979 549 $ по всьому світі (55 місце по підсумкам року).^[7]

• Цікаво, що назва корпорації «Ecocorp» нагадує Europacorp, яка представила цей фільм.
• У фільмі одесити могли помітити кілька об'єктів одеської архітектури, що можна легко пізнати, — аеропорт, трамвайне депо, вул. Пушкінська, маршрутне таксі № 175, припортова естакада, Привокзальна площа.
• У момент в'їзду в Будапешт показані кадри Одеси. Всі машини в Будапешті — з українськими номерами.
• На 44-й хвилині в кадр потрапляють автомобілі ГАЗ-3307 і ГАЗ-24 з українськими номерами, хоча за сюжетом дія відбувається в Угорщині.
• Джейсон Стейтем не знімався в Одесі. У дублях, які знімалися в Одесі, замість Стейтема знімався дублер. У цих епізодах верхня частина обличчя знаходиться в тіні.
• На початку фільму при перевірці документів у Малколма на Ауді показані номерні знаки то на жовтому, то на білому фоні (передні номери білі, а задні — жовті). У французів спереду і ззаду різний фон у номерів.
• Коли показали А8 Стейтема в перший раз, то номер був AEJ, весь інший час — AJE.
• Якщо придивитися, в момент, коли Френк скидає Мерседес з обриву і Ауді гальмує біля краю, видно що це не обрив, а навпаки.
• За секунду до падіння Мерседеса в кадрі видно котлован, заповнений водою. У наступну секунду Мерседес обрушується на абсолютно сухе дно котловану.
• У сцені з гонитвою за Ауді на велосипеді Стейтем розбиває ногами броньоване вікно своєї машини. За мить скло знову на місці.
• Якщо подивитися на вантажівку, яку заносить після трюку на двох колесах, то можна помітити на ньому напис «Українатранс Київ».
• На потязі, на який стрибає Стейтем, написано «РЖД» (хоча логотип «Укрзалізниці» (!), а інтер'єр салону поїзда не відповідає інтер'єру салонів поїздів, що їздять в районі Одеси). Також на потязі було написано Одеса з одного боку.
• І Audi Малколма, і Audi Стейтем залишилися цілі, хоча Малколм пробив стіну будинку, а Стейтем — стінку вагона.
• Завести машину, що впала в озеро, — винятковий випадок.
• Впасти автомобілем точно на похилий дах рухомого вагона поїзда і утриматися на даху — практично нереально (тим більше перед цим падінням автомобіль Стейтема пробиває парапет мосту (міст на ремонті, перегляньте фільм на проміжку 1:24:41 — 5 сек) і, безумовно, таке пробивання позбавляє Стейтема точного напрямку автомобіля на дах вагона).
• Відстані між вагонами вельми пристойні, але Стейтем мчить по них, як по шосе.
• Потужність і динаміка розгону Audi A8 вище, ніж у Mercedes Е500 (максимальна швидкість у них однаково обмежена електронікою — 250 км/год), але чомусь переслідувачі дуже швидко наздоганяють Френка.
• У сцені в поїзді Френк, перебуваючи зовні машини, переводить АКПП в положення заднього ходу. Проте власникам автомобілів з автоматичною коробкою перемикання передач відомо, що для перемикання режимів руху необхідно тримати гальмо натиснутим, в іншому випадку режими не перемикаються.
• Ляп, на який часто вказують, — це підйом Ауді з-під води за допомогою повітря з коліс. Хоча напевно це можна списати на «закони жанру».
• У фінальних титрах повне ім'я міністра з охорони навколишнього середовища вказане як Леонід Васильєв. Однак в самому фільмі на табличці написано — «Леонід Томіленко».

• Перевізник
• Перевізник 2

• «Перевізник 3» на сайті IMDb (англ.)
• «Перевізник 3» — офіційний сайт фільму