Перепис населення США (1850) — Вікіпедія

Перепис населення США 1850 року
Печатка Бюро статистики
Загальна інформація
Країна	Сполучені Штати Америки
Дата	1 червня 1850
Населення	23 191 876
Процентні зміни	▲35,9 %
Найнаселеніший регіон	Нью-Йорк 3 097 394

Перепис населення США 1850 р. був сьомим переписом США. Воно визначило населення Сполучених Штатів в розмірі 23 191 876 (на 35,9 відсотка збільшилось порівняно з переписом 1840 року). Загалом населення включало 3 204 313 рабів.

Хоча офіційною датою перепису було 1 червня 1850 р.^[1] заповнені форми перепису свідчать про те, що опитування продовжували проводитися протягом решти року.

Це був перший перепис населення, де була спроба зібрати інформацію про кожного члена кожного домогосподарства; жінки та діти вперше названі. До 1850 року в даних перепису фіксували лише прізвище голови домогосподарства та широкий статистичний облік інших членів домогосподарств (троє дітей до п'яти років, одна жінка віком від 35 до 40 років тощо). Раби були перелічені за статтю, передбачуваним віком та прізвищем власника. Це був також перший перепис населення, який запитав про місце народження вільних жителів.

Гінтон Роуан Хелпер широко використовував результати перепису 1850 року у своїй політично горезвісній книзі «Насувається криза півдня» (1857).

Перепис 1850 року, Додаток 1, Вільні мешканці, збирав таку інформацію^[2]:

• Ім'я
• Вік
• Стать
• Колір (білий, чорний або мулат) для кожної людини
• Чи є глухим, німим, сліпим, божевільним чи душевнохворим
• Вартість нерухомості (потрібна всім вільним особам)
• Професія (професія або спеціальність кожного чоловіка старше 15 років)
• Місце (держава, територія чи країна) народження
• Чи одружувався впродовж року
• Чи відвідував школу впродовж року
• Чи в змозі читати та писати (для осіб старше 20 років)
• Чи бідний, чи засуджений

Перепис на території Юта був проведений у 1851 році. Секретар території Бротон Харріс відмовився засвідчувати перепис. Харріс скаржився, що Брігам Янг провів перепис без нього, заявив про декілька порушень, і приховував кошти, відведені для перепису^[4]. Суперечка сприяла рішенню Харріса приєднатись до інших чиновників 1851 року та залишив свою посаду. Відносини з федеральним урядом продовжували погіршуватися і врешті-решт вилилися у війну в Юті.

Чиновники місцевого самоврядування побоювалися, що поневолене населення може перешкодити прагненню території до державності, оскільки певні члени Конгресу були стурбовані розширенням рабства на західні території^[5]. Перепису рабів 1850 року для території Юта повідомляв лише про 26 рабів, із зазначенням, що всі вони прямували до Каліфорнії, і не фіксує інших поневолених людей, що залишилися на території Юти^[6]. Джон Девід Сміт підрахував, що до 1850 року в штаті Юта було 100 афроамериканців, дві третини з них поневолені^[7].

1. ↑ US Census Bureau, Census History Staff. What day was the census taken each decade? - History - U.S. Census Bureau. www.census.gov (амер.). Процитовано 24 березня 2020.
2. ↑ nysl.ptfs.com https://nysl.ptfs.com/knowvation/app/consolidatedSearch/#autologin/guest/cl=all_lib&field11=9643270. Процитовано 24 березня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
3. ↑ Bureau, US Census. Population of the 100 Largest Cities and Other Urban Places. The United States Census Bureau (амер.). Процитовано 24 березня 2020.
4. ↑ Reeve, W. Paul; Parshall, Ardis E. (2010). Mormonism: A Historical Encyclopedia (англ.). ABC-CLIO. ISBN 978-1-59884-107-7.
5. ↑ Ricks, Nathaniel R. (August 2007). A Peculiar Place for the Peculiar Institution: Slavery and Sovereignty in Early Territorial Utah.
6. ↑ J. Willard Marriott Digital Library. collections.lib.utah.edu. Процитовано 24 березня 2020.
7. ↑ Miller, Randall M.; Smith, John David (1997). Dictionary of Afro-American Slavery (англ.). Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-275-95799-5.