French
DeutschПермендюр — Вікіпедія
Пермендю́р (англ. permendur: permeability — «проникність»; durable — «міцний») — прецизійний магніто-м'який сплав заліза (47-50%) з кобальтом (48-50%), та малим доданком ванадію (1,5-2%). Здешевлений варіант сплаву містить близько 24% кобальту. Сплав створено в США в 1920-х роках. Характеризується властивістю насичення магнітної проникності за дуже високих значень індукції магнітного поля (2-2,4 Тл). Сучасні рецептури сплаву містять невеликі кількості ніобію, кремнію та марганцю для покращення властивостей холодного формування.
Найвідоміши різновиди сплаву[1]:
- Permendur 2V (Vanadium Permendur, Permendur 49): винайдений Вайтом і Валом (англ. White and Wahl) у 1932 році, він складається приблизно з 49% кобальту, 49% заліза та 2% ванадію. Ванадій покращує пластичність і оброблюваність.
- Supermendur (Hiperco 50): винайдений Гулдом і Венні (англ. Gould and Wenny) у 1957 році, що має склад, подібний до Permendur 49, але із зеренноорієнтованою структурою, завдяки чому має квадратну петлю гістерезису та значно менші втрати в осердях трансформаторів.
За ГОСТ 10994-74[2] сплави маркуються як 49К2Ф, 49К2Ф2, 49КФ (аналоги Permendur-49[3]), 27КХ (аналог Permendur-24[4]).
За значеннями магнітної проникності в полях, напруженість яких >4 А/см і за точкою Кюрі, яка становить 950-980 °C, пермендюр значно перевищує електротехнічну сталь та залізо.
Застосовується для виготовлення полюсних кінців електромагнітів, роторних пластин малогабаритних електродвигунів та інших приладів, де необхідно сконцентрувати в малому просторі потужний потік різних силових ліній. Оскільки матеріал не має дефектів, що підвищують опір руху меж магнітних доменів, то в ньому відсутня кристалографічна анізотропія.
Коерцитивність можна контролювати, змінюючи концентрацію ванадію. Еквіатомні кобальт-залізні сплави з більшою кількістю ванадію (2-5%), ніж у пермендюру, називаються ремендуром. Це магнітний матеріал із середньою коерцитивністю, який заповнює розрив між кобальтово-залізними сплавами марок Permendur та Vicalloy із 8-15% ванадію[1].
- ↑ а б Wohlfarth, E. P., ред. (1980). Ferromagnetic Materials, Vol. 2. Elsevier. с. 168—170. ISBN 044485312X.
- ↑ ГОСТ 10994-74 Сплавы прецизионные. Марки.
- ↑ Permendur 49®. Material information. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 25 серпня 2012.
- ↑ PERMENDUR 24: Cobalt-Iron soft magnetic alloy.
- Handbook of Modern Ferromagnetic Materials [Архівовано 14 грудня 2018 у Wayback Machine.], Alex Goldman, Kluwer Academic publishers, 2nd ed, 2002 pages 137-144 (патентна інформація, комерційні назви, технічні характеристики) (англ.)