Перовський Микола Іванович — Вікіпедія

Перовський Микола Іванович
Губернатора Таврійської губернії
1822 — 1823
Попередник:	Олександр Баранов
Наступник:	Дмитро Наришкін
Народження:	1785 Російська імперія
Смерть:	22 квітня 1858(1858-04-22) Таврійська губернія, Російська імперія
Країна:	Російська імперія
Рід:	Перовські
Батько:	Розумовський Олексій Кирилович
Мати:	Marya Sobolevskayad
Діти:	Lev Perovskyd і Pyotr Perovskyd

Микола Іванович Перовський (1785, Російська імперія — 22 квітня 1858, Бельбек, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія) — державний діяч Російської імперії українського походження з роду Розумовських. Онук останнього гетьмана Війська Запорозького Кирила Розумовського.

Микола Перовський виховувався в родині тітки Наталії Загряжської. 1799 року вступив на службу до колегії закордонних справ^[ru] студентом. Належав до російської константинопольської місії. З 1801 року належав до віденської, з 1803 — дрезденської місій. На 1805 рік — член місії до Китаю на чолі з Юрієм Головкіним^[ru]. Згодом протягом короткого часу служив у Сумському драгунському полку. З 1811 року повернувся на дипломатичну службу та був відправлений до херсонського губернатора для участи в іноземних листуваннях.

Згодом перейшов на службу до міністерства фінансів. 1816 року їздив до Амстердама для переговорів для контрасигнування приватних облігацій з нідерландського боргу.

1817 року призначений таврійським віцегубернатором. Тоді ж став статським радником. 1820 року став градоначальником Феодосії.

1822 року став дійсним статським радником. Того ж року призначений губернатором Таврійської губернії, причому залишився на посаді феодосійського градоначальника. 1823 року звільнений з посади губернатора, проте продовжив бути градоначальником Феодосії.

1824 року відправився у відпустку на один рік. 1825 року знову зарахований до міністерства закордонних справ. Згодом пішов у відставку. Надалі жив у власному володінні «Алькадар» в селі Бельбек Сімферопольського повіту Таврійської губернії. Там він помер 22 квітня 1858 року.

Мав двох синів:

• Лев^[ru] (1816—1890) — дійсний статський радник, член Ради Міністра внутрішніх справ, батько членкині організації «Народна воля» Софії Перовської, що брала участь у вбивстві імператора Олександра II;
• Петро^[ru] (1818—1865) — дійсний статський радник, генеральний консул Росії в Генуї.

• Алексеевский Б. Перовский, Николай Иванович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб. — М., 1896—1918.
• Формулярный список в Архиве Департамента Герольдии;
• Архив капитула Орденов, дело V Отделения 3-го стола 1858 г., № 1, стр. 167—168;
• «Русский Архив» 1890 г., апрель, стр. 481;
• Воспоминания Ф. Ф. Вигеля;
• A. Б. Лобанов-Ростовский, «Русская родословная книга», т. II, СПб., 1895 г.;
• Сочинения К. Н. Батюшкова под ред. Л. Н. Майкова и В. И. Саитова. СПб., 1887 г. Б. Алексеевский.
• Родовід на rodovid.org