Перчунове — Вікіпедія

село Перчунове
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Новоукраїнський район
Тер. громада Піщанобрідська сільська громада
Код КАТОТТГ UA35060170170042695
Основні дані
Засноване 1883
Перша згадка 1862
Населення 534[1]
Площа 2,08 км²
Густота населення 359,13 осіб/км²
Поштовий індекс 75024[2]
Географічні дані
Географічні координати 48°9′17″ пн. ш. 31°20′30″ сх. д. / 48.15472° пн. ш. 31.34167° сх. д. / 48.15472; 31.34167
Середня висота
над рівнем моря
177 м
Водойми р. Корабельна
Місцева влада
Адреса ради 27037, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Піщаний Брід, вул. Незалежності, 29
Сільський голова Виноградов Віктор Миколайович[3]
Карта
Перчунове. Карта розташування: Україна
Перчунове
Перчунове
Перчунове. Карта розташування: Кіровоградська область
Перчунове
Перчунове
Мапа
Мапа

Перчу́нове — село в Україні, у Піщанобрідській сільській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Колишній центр Перчунівської сільської ради.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване поблизу витоку річки Мала Корабельна на півдні колишнього Добровеличківського району в чотирьох кілометрах від залізничної лінії Помічна — Голта Одеської залізниці.

Історія села

[ред. | ред. код]

Заснування та перші поселення

[ред. | ред. код]

Згідно з місцевою легендою село отримало назву від малої балки — Перчунова, названої в пам'ять про діда Перчуна, який впродовж 40 років пас там панську худобу.

Заселення села відбулося внаслідок селянської реформи в Російській імперії 1861 року. 1862 роком датуються перші документальні згадки про село Перчунове, що належало до Любомирської волості Херсонської губернії.

Найбільшим землевласником земель навколо села був Микола Гнатович Шебека, мешканці користувалися землею на правах оренди. Селяни користувалися наділами у ділянково-черезсмужний спосіб, 1 раз на 6-8 років відбувалось пережеребкування. На спільній толоці у 635 десятин випасалась худоба. За архівними даними 1895 року село розташовувалась в 10 верстах від волосного центру, в 6 верстах від залізничної станції Глиняна, в 70 верстах від пароплавної пристані Вознесенськ.

Згідно з переписом населення 1896 року в селі налічувалось 50 дворів із 234 жителями. За національним складом найбільша група — українці.

Початок ХХ століття

[ред. | ред. код]

Радянсько-німецька війна

[ред. | ред. код]

Повоєнні роки

[ред. | ред. код]

В 1959 році архітектор Лідія Федорівна Крейтор розробила проєкт планування й забудови села.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 781 особа, з яких 353 чоловіки та 428 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 747 осіб.[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 94,11 %
російська 3,35 %
молдовська 1,74 %
білоруська 0,40 %
вірменська 0,27 %

Географія

[ред. | ред. код]

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Культура

[ред. | ред. код]

Релігія

[ред. | ред. код]

Видатні люди

[ред. | ред. код]
  1. Мущинський Петро Дмитрович (1913—1990) — журналіст і краєзнавець.
  2. Неживий Микола Миколайович (1961—2019) — військовослужбовець ЗСУ.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://pbridsr.gov.ua/structure/
  2. Довідник поштових індексів України. Кіровоградська область. Добровеличківський район
  3. 🇺🇦 Опендатабот. opendatabot.ua. серпень 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |bot= (довідка)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Марія Наумова. Із роду в рід життя кладе мости… [Текст] / М. Й. Наумова — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. — 160 с.

Посилання

[ред. | ред. код]