Перчунове — Вікіпедія
село Перчунове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Кіровоградська область |
Район | Новоукраїнський район |
Тер. громада | Піщанобрідська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA35060170170042695 |
Основні дані | |
Засноване | 1883 |
Перша згадка | 1862 |
Населення | 534[1] |
Площа | 2,08 км² |
Густота населення | 359,13 осіб/км² |
Поштовий індекс | 75024[2] |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°9′17″ пн. ш. 31°20′30″ сх. д. / 48.15472° пн. ш. 31.34167° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 177 м |
Водойми | р. Корабельна |
Місцева влада | |
Адреса ради | 27037, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Піщаний Брід, вул. Незалежності, 29 |
Сільський голова | Виноградов Віктор Миколайович[3] |
Карта | |
Мапа | |
Перчу́нове — село в Україні, у Піщанобрідській сільській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Колишній центр Перчунівської сільської ради.
Розташоване поблизу витоку річки Мала Корабельна на півдні колишнього Добровеличківського району в чотирьох кілометрах від залізничної лінії Помічна — Голта Одеської залізниці.
Згідно з місцевою легендою село отримало назву від малої балки — Перчунова, названої в пам'ять про діда Перчуна, який впродовж 40 років пас там панську худобу.
Заселення села відбулося внаслідок селянської реформи в Російській імперії 1861 року. 1862 роком датуються перші документальні згадки про село Перчунове, що належало до Любомирської волості Херсонської губернії.
Найбільшим землевласником земель навколо села був Микола Гнатович Шебека, мешканці користувалися землею на правах оренди. Селяни користувалися наділами у ділянково-черезсмужний спосіб, 1 раз на 6-8 років відбувалось пережеребкування. На спільній толоці у 635 десятин випасалась худоба. За архівними даними 1895 року село розташовувалась в 10 верстах від волосного центру, в 6 верстах від залізничної станції Глиняна, в 70 верстах від пароплавної пристані Вознесенськ.
Згідно з переписом населення 1896 року в селі налічувалось 50 дворів із 234 жителями. За національним складом найбільша група — українці.
В 1959 році архітектор Лідія Федорівна Крейтор розробила проєкт планування й забудови села.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 781 особа, з яких 353 чоловіки та 428 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 747 осіб.[5]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 94,11 % |
російська | 3,35 % |
молдовська | 1,74 % |
білоруська | 0,40 % |
вірменська | 0,27 % |
- Мущинський Петро Дмитрович (1913—1990) — журналіст і краєзнавець.
- Неживий Микола Миколайович (1961—2019) — військовослужбовець ЗСУ.
- ↑ https://pbridsr.gov.ua/structure/
- ↑ Довідник поштових індексів України. Кіровоградська область. Добровеличківський район
- ↑ 🇺🇦 Опендатабот. opendatabot.ua. серпень 2019.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|bot=
(довідка) - ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Марія Наумова. Із роду в рід життя кладе мости… [Текст] / М. Й. Наумова — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. — 160 с.
- Погода в селі Перчунове [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |