French
DeutschПерший Всеукраїнський з’їзд бібліотечних робітників — Вікіпедія
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробила користувачка INNA DMITRICHENKO (внесок, журнали) о 22:30 UTC (0 хвилин тому). |
Перший Всеукраїнський з'їзд бібліотечних робітників — організований клубно-бібліотечним відділом Управління політичної освіти Народного комісаріату освіти УСРР. Відбувся 1–6 червня 1926 року в Харківській громадській бібліотеці імені В. Г. Короленка. Основною метою заходу було визначення та вирішення практичних завдань розвитку бібліотечної справи в Україні, зокрема з урахуванням потреб робітничого і сільського населення у контексті соціалістичного розвитку держави.
У роботі з'їзду взяли участь понад 200 осіб, з яких 130 делегатів мали право вирішального голосу. Більшість представників були пов'язані з політосвітніми (масовими) бібліотеками. Програма форуму включала понад 30 доповідей, співдоповідей та численні повідомлення, що охоплювали широке коло питань бібліотечної діяльності. Високий рівень активності учасників відзначався вже на першому пленарному засіданні, де з дебатами виступили 20 делегатів [1].
Обговорення на пленарних та секційних засіданнях стосувалися стану і перспектив бібліотечного будівництва, роботи з масовими читачами, методів вивчення читацьких інтересів, обслуговування дітей і підлітків, формування книжкових фондів, організації предметного каталогу, раціоналізації бібліотечної роботи, централізованого оброблення книг, створення бібліотечної мережі та усунення паралелізму в бібліотечних процесах[2].
Значну увагу на з'їзді було приділено питанням комплектування бібліотечних фондів, матеріально-технічного забезпечення бібліотек, діяльності бібліотечних об'єднань та українізації бібліотек через популяризацію української книги. Особливе місце займало питання бібліографії та класифікації видань, зокрема визнання неприйнятності використання Універсальної десяткової класифікації (УДК) у радянській бібліотечній справі.
Значна увага була привернута до розвитку бібліотечної мережі та її структури. Так, на з'їзді заслухано доповіді, які визначали концептуальні засади розвитку бібліотечної мережі. У виступах завідувача клубно-бібліотечного відділу Головного управління політичної освіти І. Розенгауза та Л. Каспіна наголошувалося, що масові бібліотеки мають бути загальнодоступними, а їхню основу повинні складати стаціонарні бібліотеки.
Було ухвалено план створення мережі сільських бібліотек, згідно з яким у 1926—1928 роках передбачалося відкрити близько 5 500 нових сільських бібліотек. Їх фінансування здійснювалося з державного та місцевих бюджетів.
В організаційній структурі бібліотечної мережі було визначено такі типи бібліотек: центрально-округові, районні, дитячі, профспілкові, наукові, книгозбірні вищих навчальних закладів та дослідних установ, сільські бібліотеки. Державні міжокругові та центрально-округові бібліотеки мали стати центрами методичної, бібліографічної та науково-дослідної роботи у сфері бібліотекознавства.
З’їзд також розглянув питання централізації бібліотечної діяльності, координації роботи бібліотек різних відомств, посилення методичного керівництва та створення при Головному управлінні політичної освіти бібліотечної ради. Запропоновано об’єднання бібліотек у єдину централізовану систему з відповідним плануванням, контролем та перевіркою всіх напрямів діяльності.
Окрему увагу було приділено питанню українізації бібліотечної справи. Ухвалено рішення про обов’язкове надходження «всеукраїнського примірника» книжкових видань до масових бібліотек, що сприяло б українізації фондів та пропаганді української книги. Разом з тим відзначено брак україномовної літератури у видавництвах та необхідність розширення її асортименту.
На з’їзді було заслухано доповіді, присвячені вивченню читацьких інтересів. Зокрема, аналізувалися методи дослідження робітничого та сільського читача, серед яких визначено психологічний, бібліопсихологічний та педагогічний підходи. Основними методами збору інформації визнано анкетування, статистичний аналіз, спостереження та фіксацію читацьких запитів.
Також на форумі розглянуто питання бібліотечної цензури. У доповіді заступника начальника Головного управління у справах літератури і видавництв Латинського обговорювалося вилучення з бібліотек і книгарень «антирадянської літератури». Це питання набуло особливої значущості у другій половині 1920-х років, коли цензура у бібліотечній справі значно посилилася.
Перший Всеукраїнський з’їзд бібліотечних робітників 1926 року відіграв важливу роль у розвитку бібліотечної справи в Україні.
На основі ключових доповідей, представлених провідними фахівцями бібліотечної справи, зокрема Д. Баликою, Б. Боровичем, І. Вугманом, Г. Марголіною, Я. Розановим, В. Шенфінкелем та іншими, було ухвалено низку резолюцій і постанов організаційного та методичного характеру, що визначали напрями розвитку бібліотечної справи в країні.
Були підготовлені й опубліковані «Резолюції та постанови Першого Всеукраїнського з’їзду бібліотечних працівників» (Харків, 1927), які стали основоположним документом у подальшій діяльності бібліотек України.
- Драган Р. А. Бібліотека в поглядах харківських бібліотекарів. Перший Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи (1911 р.) / Р. А. Драган // Вісн. Харк. держ. акад. культури: зб. наук. пр. — Харків, 1999. — Вип. 1. — С. 74–79.
- Капустіна Н. І. Перший Всеукраїнський з'їзд бібліотекарів: погляд через 80 років / Н. І. Капустіна // Короленківські читання: матеріали наук.-практ. конф. ХДНБ, 6 жовт. 2006 р. — Харків, 2006. — С. 61–67.
- Новальська Т. В. Визначна віха в історії бібліотечної справи / Т. В. Новальська // Бібл. вісн. — 2005. — № 4. — С. 17–22.
- Новальська Т. В. Формування теоретичних та практичних засад вітчизняного бібліотекознавства: (за матеріалами Першого Всерос. з'їзду з бібл. справи 1911 р.) / Т. В. Новальська // Волин. іст. зап. : зб. наук. пр. — Житомир, 2008. — Т. 1. — С. 179—186.