Петер фон Бірон — Вікіпедія

Петер фон Бірон
нім. Peter von Biron
Петер фон Бірон
Петер фон Бірон
Портрет Бірона
Герцог Курляндії і Семигалії
1769 — 1795
Попередник: Ернст-Йоганн Бірон
 
Народження: 15 лютого 1724(1724-02-15)
Мітава, Курляндія
Смерть: 13 січня 1800(1800-01-13) (75 років)
Гелленау, Пруссія
Поховання: Мітавський палац
Національність: німець
Релігія: лютеранин
Рід: Бірони
Батько: Ернст-Йоганн фон Бірон[1]
Мати: Benigna Gottlieb von Trotha gt Treydend[1]
Шлюб: Princess Caroline of Waldeck and Pyrmontd, Бірон Євдокія Борисівнаd і Dorothea von Medemd
Діти: Princess Pauline, Duchess of Sagand, Princess Wilhelmine, Duchess of Sagand, Доротея Саган, Princess Johanna of Courlandd і Henriette Friederike, Gräfin von Wartenbergd[1]
Нагороди: Ордени Андрія Первозванного, Олександра Невського, Чорного орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Пе́тер фон Біро́н (нім. Peter von Biron, 15 лютого 1724(17240215) — 13 січня 1800) — останній герцог Курляндії і Семигалії (17691795). Представник шляхетного німецького роду Біронів. Народився у Мітаві, Курляндія. Син курляндського герцога Ернста-Йоганна. Розпочав кар'єру в російській армії, в кірасирському полку під командуванням Мініха (1732). Дослужився до підполковника кінної гвардії (1740), але незабаром був арештований. Перебував на засланні у Вологді (17411762). Звільнений наказом царя Петра III, підвищений до генерал-майора (1762). Проголошений спадкоємцем Курляндії-Семигалії (1763). Після батькового зречення очолив герцогство (1769). Перебував у гострому конфлікті із курляндським лицарством. Наслідував прусські політично-культурні зразки. Був патроном театральних мистецтв і музики. Заснував курляндську лицарську школу — Петрівську академію (1775), що стала центром освіти і науки курляндських земель на подальші століття. Добудував Мітавський і Рундальський палаци, а також резиденції у Вюрцау, Шветгофі й Фрідріхслусті. Тривалий час подорожував Німеччиною, Італією, Голландією (17841787). Під час поділів Речі Посполитої намагався зберегти самоврядність Курляндії; перебував в опозиції до проросійської партії Говена (17931795). В ході російської операції з анексії Курляндії, під тиском лицарства і петербурзьких урядовців, був змушений відмовитися від герцогського престолу (1795). Назавжди покинув Росію, виїхавши до Пруссії. Мав маєтки у Вартенберзі й Загані у Сілезії (з 1786), а також Наход в Богемії. Батько красуні Доротеї, коханки Талейрана. Нагороджений орденами Олександра Невського, Андрія Первозванного, Чорного орла. Помер у Гелленау, Пруссія.

Імена

[ред. | ред. код]
  • Пе́тер / Петро́ фон Біро́н (нім. Peter von Biron) — у німецьких джерелах.
  • Петро́ Ерне́стович фон Біро́н (рос. Пётр Эрнестович фон Бирон) — у російських джерелах, з патронімом.
  • Пе́тер І, або Пе́тро І (нім. Peter I.) — з порядковим номером, як перший курляндський герцог з таким іменем.
  • Пе́тро І Курляндський (нім. Peter I. von Kurland) — з порядковим номером і короткою назвою герцогства.

Біографія

[ред. | ред. код]

Петер фон Бірон народився 15 лютого 1724 року в Мітаві[2][3].

Герцог

[ред. | ред. код]

24 листопада 1769 року Ернст-Йоганн Бірон зрікся герцогського престолу на користь свого сина Петра. Це породило політичну кризу, спричинену відмовою курляндського лицарства присягати йому.

У червні 1770 року, спільно з російськими представниками, Петер змусив членів курляндського ландтагу скласти присягу на вірність собі. Проте весь час його правління був сповнений політичною боротьбою з лицарством і смутами.

  • 8 серпня 1776 року, за посередництва барона Говена, Петер уклав із лицарством «Акт примирення», який прибирав частину суперечностей.

Перший і другий поділи Речі Посполитої не торкнулися Куляндії-Семигалії безпосередньо. У країні посилився російський вплив, проте багато державних діячів все ще шукали опору при польському дворі, а також отримували підтримку з боку Австрії й Пруссії.

Анексія

[ред. | ред. код]

Йому належав Жаганський палац.

Петер фон Бірон помер 13 січня 1800 року в Гелленау, графство Глац[2][3].

Сім'я

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бірони

Портрети

[ред. | ред. код]
  • v. Barisien (1781);
  • Stich v. S. G. Kütner (1781), Neumann;
  • Meyer, Acad. Peer.;
  • Medaillen v. G. B. Biluinger (1737), Georgi (1775) u. C. Leberecht (1785);
  • Sub., Dvor. imp. Ekateriny II, 13

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Pas L. v. Genealogics — 2003.
  2. а б в г д е ж Biron, Peter v. // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710—1960. Köln-Wien, 1970, S. 68—69.
  3. а б в г Biron, Peter v. // Baltisches biografisches Lexikon digital.
  4. Kompositionsakte zwischen Seiner Hochfürstlichen Durchlaucht, dem Herzoge und Einer Wohlgebornen Ritter- und Landschaft. Mitau, 1793.
  5. Oberländer, Keller 2008, S. 49.
  6. а б Arbusov 1918, S. 55.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]

Довідники

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петер фон Бірон