День апостолів Петра і Павла — Вікіпедія

День апостолів Петра і Павла
День апостолів Петра і Павла
День апостолів Петра і Павла
Фреска святих Петра і Павла
Офіційна назваДень святих,славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла
Інші назвиПетра, Петрів день, Петро-Павло, Петропавлов день, День Петра і Павла
Ким святкуєтьсяхристиянами
Засновановідоме з IV ст.
ТипТоржество
Дата29 червня
Святкуваннялітургія
Традиціївмивання «петровою водою», народні хороводи і гойдання на гойдалці (слов'яни)
CMNS: День апостолів Петра і Павла у Вікісховищі
В. Прушківський. Зустріч ранкової зорі. 1876
«Свято Петра і Павла»

День апо́столів Петра́ і Павла́ (повна назва День святи́х,сла́вних і всехвальних первоверховних апо́столів Петра́ і Павла́, дав.-гр. Μνήμη τῶν Ἁγίων ἐνδόξων καὶ πανευφήμων Ἀποστόλων καὶ Πρωτοκορυφαίων, Πέτρου καὶ Παύλου.) — християнське свято на честь апостолів Петра і Павла, яке відзначається 29 червня[a]. Це свято має давньохристиянське походження, датою обрано річницю або їхньої смерті, або перенесення їхніх мощей.[1]

У слов'янських народів свято апостолів Петра і Павла знаменує закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, прощання з весною та підготовку до сінокосу. Перший зажин озимого жита[2]. У Римо-католицькій церкві свято має найвищий статус торжества.

Церковні святкування

[ред. | ред. код]

На це свято вшановуються апостоли Петро і Павло, найважливіші для християнства. Петро — перший з апостолів, хто визнав Ісуса Христа месією[3]. Він очолив спільноту християн після Ісуса[4] і лишив 2 послання Христовим послідовникам. Павло — колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним церквам[3] і багато подорожував, поширюючи вчення Христа[4]. Обоє були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили[3]. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися й тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву[4].

Вшанування цих апостолів відоме ще з IV століття[4]. Вже з початку не всі Церкви виділяли для цього той самий день. Календар Фурія Філокала з середини IV ст. вказує на вшанування пам'яті Петра і Павла 29 червня. Сирійський календар 411 року і грузинський місяцеслов зазначає, що це відбувалося 28 грудня. Антіохійський місяцеслов IV ст. вказує на святкування пам'яті святого Петра 28 червня, а святого Павла — 29 червня. Святитель Софроній згадував, що свято в Єрусалимі припадало на четвертий день після Різдва Христового. А в Римі в V ст., як свідчить папа Лев I, день Петра і Павла мав восьмиденне післясвято[5].

У цей день в Римі правилось три Служби: перша — у базиліці святого Петра у Ватикані, друга — у базиліці святого Павла-за-мурами, третя — у катакомбах святого Севастіяна, де ймовірно віряни переховували мощі Петра і Павла, коли Рим зазнавав нападів[4].

Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок. Від мандрів Петра і Павла походить назва українських пампушок або печива — «мандрики», що готуються в цей день. Таку їжу апостоли нібито споживали в дорозі[6].

Народні слов'янські святкування

[ред. | ред. код]

Назви свята

[ред. | ред. код]

У народі свято відоме під назвами: Петрів день[7][8], Пе́тра[2], Петр[8], Петро-Павло[9], Петропавлов день[10], Свято Петра й Павла[11], День Петра і Павла[8].

Обряди

[ред. | ред. код]

Після закінчення Петрового посту 29 червня у народі святкували свято апостолів Петра й Павла, або просто «Пе́тра». До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою яких були червоні маки. Ритуальною стравою були так звані мандрики. Випікали ці коржики з пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, в яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком подавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.

До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.

У Карпатах та на Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах і полонинах: пекли мандрики, веселилися, змагалися, танцювали. Проводили обряд «копання Петра», коли викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на траві накривали «стіл» з наїдками. Співали пісень:

А на Петра вода тепла,
Лиш би ся купати,
Ой на Петра личко біле,
Лиш би цілувати!
(За В. Скуратівським)[10]

У деяких регіонах молодь влаштовувала ритуальні гойдалки у лісі чи гаю:

Ой у лісі на кленку, на кленку,
Там повісив той Андрій гойдалку…
(За В. Борисенко)

Втім основний мотив свята становив початок жнив, до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були насамперед хліборобними. В одній з народних колядок святі Апостоли Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:

Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує.
(За О. Воропаєм)[2]

У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, «парували» людей: ледачій дівці — роботящого хлопця, а роботящій — лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей (хто батька і матір шанує, щосуботи купається і поважає святу п'ятницю).

Християнська церква у цей день вшановує святих первоверховних Апостолів Петра й Павла. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, перші згадки про нього датовані четвертим століттям. На честь святих, за часів Костянтина Великого були збудовані перші храми. Окремі поселення згодом були названі на їхню честь — Петропавлівка, Петропавловськ тощо.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Шаблон:Catholic
  2. а б в Воропай, 1958, с. 135, т. 2.
  3. а б в Святі Апостоли Петро і Павло (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  4. а б в г д Урочистість святих апостолів Петра і Павла (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  5. Святі первоверховні апостоли Петро і Павло. Ближче до Бога (укр.). 11 липня 2021. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  6. Закінчився піст: православні та греко-католики відзначають свято апостолів Петра і Павла » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  7. Петрів день — Українська народна пісня [Архівовано 16 березня 2018 у Wayback Machine.] (proridne.com)
  8. а б в Сапіга, 1993.
  9. Народні прикмети. Липень (страдень) [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (kasner.kiev.ua)
  10. а б Скуратівський, 1995, с. 172.
  11. Воропай, 1958, с. 212, т. 2.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Воропай О. Звичаї нашого народу. — Мюнхен : Українське видавництво, 1958. — 310 с.
  2. Сапіга В. К. [1] — К. : Т-во «Знання України», 1993. — 112 с. — ISBN 5-7770-0582-9. Архівовано з джерела 5 квітня 2013
  3. Скуратівський В. Т. Дідух. — К. : Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0.

Посилання

[ред. | ред. код]

Зауваження

[ред. | ред. код]
  1. Деякими православними церквами святкується 29 червня (12 липня) за юліанським календарем, зокрема Єрусалимською, Російською, Сербською, Грузинською, Польською і Македонською православними церквами.