Степан Писаревський — Вікіпедія

Степан Писаревський
Народився1780
Вовчанськ, Слобідсько-Українська губернія, Російська імперія
Помер22 січня 1839(1839-01-22)
Вовчанськ, Харківська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, поет, православний священник
Жанроперета
Конфесіяправослав'я
ДітиПетро Степанович Писаревський

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Писаревський Степан (псевдонім Стецько Шереперя) — (*1780-ті, Харківщина — †22 січня 1839, Вовчанськ, Харківщина) — український драматург, поет, православний священник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився на Харківщині. Здобув освіту у Харківському духовному колегіумі, після закінчення якого займав різні духовні посади в селах Харківщини. На момент смерті, 22 січня 1839 року, перебував протоієреєм у Вовчанську[1].

Його син — Писаревський Петро Степанович (1820—1871) — український поет, автор бурлескних віршів і байок.

Творчість

[ред. | ред. код]

Свої твори поет друкував під псевдонімом Стецька Шерепері.

За своє життя Писаревський написав кілька віршів, які стали українськими народними піснями: «Де ти бродиш, моя доле?..», «За Немань іду» (присвячена Закордонному походу російської армії 1813 року). У опері «Купала на Івана» зобразив справжні народні обряди Купала та весілля. Також написав байку «Крути, Панько, головою» та жартівливий твір «Писулька до мого братухи Яцька»[1].

Його поетичні твори друкувалися в альманахах «Сніп» (1841), «Ластівка» (1841) та інших виданнях.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «Небо України» — поетична антологія

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]