Пластуни (козаки) — Вікіпедія

Пластуни́ — запорізькі та кубанські (чорноморські) козацькі розвідники, що пересувалися плазом, аби уникнути виявлення ворогом, а також добровільна сторожа, суміщена з мисливством та рибальством.

Докладний опис пластунства у своїй етнографічній розвідці «Пластуни» залишив нам нащадок запорозького роду Яків Герасимович Кухаренко — класик української кубанської літератури, генерал-майор російської армії, з 1851 по 1852 рр. — наказний отаман Азовського козацького війська, з 1852 по 1856 рр. — наказний отаман Чорноморського козацького війська, а з 1861 року — начальник Нижньокубанської кордонної лінії. Пластунами, за його словами, на Запоріжжі були спеціальні мисливці-розвідники, які в Дніпровських плавнях полювали на дичину та висліджували ворога, що намагався непомітно проникнути в козацькі землі:

Також в цьому творі Я. Кухаренко описує життя кубанських пластунів.

Про існування пластунства на самих початках появи козаків свідчить опис пластунів, зроблений хорунжим Кубанського козацького війська Віталієм Яковичем Червінським в його книзі «Памятка Кубанскаго казачьяго войска»:

Пластуни ж існували давно. Як тільки почав існувати козак, тут же з'явився і пластун, і починаючи від перших днів Запорожжя[5] і до наших днів, частина козаків виконувала роль пластунів. В Запорізькій Січі був навіть окремий курінь Пластунівський. Слово пластун виникло від слова "пласт" і означало людину, котрій доводилось в більшості випадків працювати повзком, лежати пластом. Цю назву і призначення отримували найвідважніші і найспритніші козаки; вони були вухами і очима решти козацького товариства і під їх охороною козаки могли вільно займатися справою або бенкетувати, не побоюючись бути зненацька заскоченими ворогами. Повзком, притулившись до землі, прихований густою травою, прокрадався пластун до самого неприятеля, виглядав все, що йому було потрібно і відходив так само непомітно. По кілька годин лежав він ницьма, сховавшись за купиною або кущем, причікуючи непроханого гостя. В пластуни на Запоріжжі йшли по охоті, або за наказом Ради. Як тільки Запоріжжя закінчило своє існування і воскресло військо вірних козаків, на місце Запорізьких пластунів з'явилися пластуни вірних козаків, котрі працювали на березі Бугу, Дунаю, а пізніше, коли перейменовані в Чорноморське військо і переселені на Кавказ козаки поселилися на берегах Кубані, пластуни почали влаштовувати свої залоги на березі Кубані. Умови їх діяльності ніскільки не змінилися.
Переклад оригінальної цитати з Тарас КАЛЯНДРУК. Історія пластунів та їх звичаї. Журнал "Воєнна історія" №5_6 за 2003 рік

Оригінальний текст (рос. дореф.)

Пластуны же существовали давно. Какъ только началъ существовать казакъ, тутъ же явился и пластунъ, и, начиная отъ временъ Запорожья и до нашихъ дней, часть казаковъ исполняла роль пластуновъ. Въ Запорожской сѣчи былъ даже отдѣльный курень пластуновскій. Слово пластунъ произошло отъ слова «пластъ» и означало человѣка, которому приходилось въ большинств случаевъ работать: ползкомъ, лежать пластомъ. Это названіе и назначеніе получали отважнѣйшіе и самые ловкіе казаки; они были ушами и глазами остальныхъ товарищей казаковъ и подъ ихъ охраною казаки могли свободно заниматься дѣломъ или бражничать, не опасаясь быть накрытыми непріятелемъ врасплохъ. Ползкомъ, прильнувъ къ землѣ, скрытый густою травою, подбирался пластунъ къ самому непріятелю, высматривалъ все, что ему было нужно и уходилъ также не замѣтно. По нѣсколько часовъ лежалъ онъ ничком, спрятавшисьза кочкою или кустомъ, поджидая непрошеннаго гостя. Въ пластуны въ Запорожьѣ шли или по охотѣ, или по приговору рады. Какъ толъко Запорожье кончило свое существованіе и воскресло войско вѣрныхъ казаковъ. на мѣсто Запорожскихъ пластуновъ явились пластуны вѣрныхъ казаковъ, которые работали по берегу Буга, Дуная, а впослѣдствіи, когда переименованные въ Черноморское войско и переселенные на Кавказъ, казаки поселились на берегахъ Кубани, пластуны начали устраивать свои залоги на берегу Кубани. Условія ихъ дѣятельности нискольки не измѣнились. Червинскій В. Памятка Кубанскаго казачьяго войска. - СПб., 1896 с.35-36

Після ліквідації Запорозької Січі пластуни продовжували служити в Чорноморському козацькому війську, а згодом в Кубанському козацькому війську.

Пластуни як окремі підрозділи козацьких військ відзначилися в Кавказькій війні Російської імперії, при захисті Севастополя в 1854—1856 рр. під час Кримської війни, в російсько-турецькій війні (1877—1878), російсько-японській війні 1904—1905 і Першій світовій війні.

Під час німецько-радянської війни назву «пластунських» мали деякі козацькі батальйони, полки і 9-а пластунськая стрілецька дивізія, які комплектувалися переважно кубанськими козаками.

Кубанська станиця Пластуновська названа на честь Пластунівського куреня.

За Я. Г. Кухаренком: «… імъ прихо́дилось міси́ть грязь, … сирічъ пла́стать, то й прозвались пластуна́ми».

В. Я. Червінський подає іншу версію походження назви: «Слово пластун виникло від слова „пласт“ і означало людину, котрій доводилось в більшості випадків працювати повзком, лежати пластом»

Слово пластати згадується ще в давніх билинах у значенні «рубати, різати ворога». Тому слово «пластуни» могло використовуватися на Запоріжжі у значенні «рубаки», «різуни».^[6]

Бойовим мистецтвом пластунів є спосіб непомітного підповзання до цілі. В багатьох арміях і сьогодні використовується та називається «по-пластунськи»^[7]. Самі пластуни образно тлумачили назву свого бойового мистецтва як: «вовча паща, лисячий хвіст»^[8].

• На честь пластунів названо національну скаутську організацію України «Пласт».
• В Севастополі на честь пластунів, учасників оборони міста під час Кримської війни, на початку XX ст. названо одну з вулиць в Корабельному районі.
• Вулиці названі на честь пластунів існують в Краснодарі, Сочі та інших містах.

• Каляндрук Т. Історія пластунів та їх звичаї // Воєнна історія. — 2003. — № 5—6.

• Кухаренко Я. Г. Пластуни // Основа: Южно-русский литературно-ученый вестник. 1862. Лютий (февраль). — СПб.: В тип. П. А. Кулиша, 1862. — С. 61—65.
• Пластун кубанський // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1394. — 1000 екз.
• Пластуни :: Товариство учасників бойових дій "Спас-Україна". web.archive.org. 10 жовтня 2016. Процитовано 10 березня 2021.
• Електронна бібліотека "Культура України". elib.nlu.org.ua. Процитовано 10 березня 2021.
• Кухаренко, Яків (1928). Омельченко Г. В. (ред.). Твори (pdf). Прага: Громада Українців з Кубані.
• Червинскій В. Памятка Кубанскаго казачьяго войска. — СПб., 1896. dlib.rsl.ru. Процитовано 10 березня 2021.(рос.)
• Пластуны: казачьи подразделения антитеррора | Церковь Успения Богородицы. web.archive.org. 27 червня 2016. Процитовано 10 березня 2021.(рос.)
• Пластуни - козацький спецназ. horting.org.ua (укр.). Процитовано 10 березня 2021.