Погане виховання — Вікіпедія

Погане виховання
La mala educación
Жанрдрама
РежисерПедро Альмодовар
ПродюсерАгустін Альмодовар,
Педро Альмодовар
СценаристПедро Альмодовар
У головних
ролях
Гаель Гарсія Берналь,
Феле Мартінес та ін.
ОператорХосе Луїс Алькайне
КомпозиторАльберто Іглесіас
КінокомпаніяEl Deseo[1]
Дистриб'юторWarner Brothers, Vudu і Sony Pictures Classicsd
Тривалість105 хв.
МоваІспанська
КраїнаІспанія Іспанія
Рік2004
Дата виходу19 березня 2004
Кошторис$5 000 000
Касові збори$40 261 665
IMDbID 0275491
Сайт фільму

Погане виховання (ісп. La mala educación) — фільм 2004 року іспанського режисера Педро Альмодовара.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Енріке (Феле Мартінес), успішний 27-річний режисер, знаходиться у пошуку нового сюжету для своїх картин. Одного разу, поки він працює у своєму офісі, до нього заходить молодий чоловік, який представляється його другом дитинства Ігнасіо (Гаель Гарсія Берналь). «Ігнасіо» говорить Енріке, що йому вкрай необхідна робота, а також передає йому написану ним розповідь про їх дитячі роки і просить називати його не Ігнасіо, а Анхель.

Розповідь під назвою «Візит», оповідає про життя Ігнасіо і Енріке в католицькому інтернаті. Ігнасіо піддається сексуальному насильству з боку директора інтернату падре Маноло, разом з тим Ігнасіо закоханий у свого шкільного друга Енріке. Після того як падре Маноло дізнається про відносини двох хлопчиків, Ігнасіо віддається падре, щоб останній не відрахував Енріке з інтернату, проте падре робить по-своєму і відраховує хлопчика з навчального закладу.

Далі дія оповідання переноситься на десятиліття вперед. Ігнасіо стає трансвеститом і бере ім'я Саара. У той час як абсолютно п'яний Енріке спить, Саара грабує його і випадково виявляє посвідчення останнього, з якого і дізнається, хто перед нею. На наступний ранок вона відвідує в інтернаті падре Маноло, якого шантажує розповіддю про своє дитинство.

Енріке береться за роботу над фільмом, а також здійснює поїздку в Галісію, на батьківщину Ігнасіо, і від його матері дізнається, що Ігнасіо вже як 4 роки немає в живих, а людина, що видає себе за нього, насправді його молодший брат Хуан. Між тим він продовжує роботу над фільмом, але змінює в сценарії заключну сцену: у фільмі Саару, яку грає Хуан, вбиває колега падре Маноло по інтернату падре Хосе.

По завершенні зйомок на майданчику з'являється якийсь сеньйор Беренгер, який дізнався з газет про зйомки цього фільму. Виявляється, що Беренгер і є падре Маноло, який покинув інтернат, одружився і завів сина.

Енріке дізнається від нього, що Ігнасіо / Саара дійсно вимагав у нього гроші на наркотики і операцію по зміні статі. Тоді ж Беренгер вперше зустрівся з Хуаном і закохався в нього. Незабаром вони обидва розробили план, як убити Ігнасіо / Саару. Вони готують для нього дозу чистого героїну, від передозування якого Ігнасіо / Саара і помирає в той самий момент, коли друкує лист Енріке.

Енріке шокований почутим і розриває усі відносини з Хуаном, проте перед тим як піти Хуан віддає Енріке той самий останній лист, який так і не дописав Ігнасіо.

Гаель Гарсія Берналь Анхель / Хуан / Саара
Феле Мартінес Енріке Годед
• Даніель Хіменес Качо падре Маноло
Луїс Омар сеньйор Мануель Беренгер
• Франсіско Маестре падре Хосе
• Франсіско Бойра Ігнасіо
• Хуан Фернандес Мартін
• Начо Перес Ігнасіо Перес
• Рауль Гарсія Форнейро Енріке
Хав'єр Камара Пака / Пакіто
• Альберто Феррейро Енріке Серрано
• Петра Мартінес мати Ігнасіо і Хуана
• Роберто Ояс офіціант
Леонор Вотлінг Моніка

Цікавинки

[ред. | ред. код]
  • Після прем'єри стрічки Педро Альмодовар пояснював: «Погане виховання» — дуже інтимний фільм, хоча не цілком біографічний. Звісно, мої спогади були важливі для сценарію. Зрештою, я жив там і тоді, де відбуваються події".
  • Взагалі ж, Альмодовар є сценаристом усіх своїх 30 режисерських робіт — повнометражних і короткометражних, починаючи з 1974 року.
  • Із рецензії: «Втім, сьогодні, коли грані між гомо та гетеро сексуальними світами стираються та із забороненого та збоченого перший переходить спочатку у богемно-виточений, а потім і у повсякденний, у кінематографі не так вже багато дійсно талановитих картин, через які можна спробувати зрозуміти чуттєвий та емоційний бік гомосексуального кохання. В той час як Альмодовар, здається, знає предмет і прагне, щоб уявлення про нього отримали інші» [1].

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]