Поклади корисних копалин — Вікіпедія
Поклади корисних копалин |
По́клад ко́рисних копа́лин — скупчення корисних копалин у надрах або на земній поверхні, оконтурене відповідно до вимог кондицій щодо якості, кількості, умов залягання та розробки мінеральної сировини.
Поклад може бути пластовим, лінзоподібним, штокоподібним та ін. Пластові поклади характерні для нафти, вугілля і ін. осадових корисних копалин. Жильні поклади типові для ендогенних родов. руд кольорових металів. Довгасті поклади, які мають форму труб — алмазоносні трубки кімберлітів. Поклади, в якому кількість і якість корисної копалини забезпечують економічну доцільність його розробки, називають промисловим.
Будова покладу може бути:
- простою (однорідний тип і якість корисних копалин без суттєвих прошарків і включень); у цьому випадку застосовують валовий спосіб виймання;
- складною (коли вміст корисного компонента у копалині суттєво варіює, є прошарки перекривних порід); у цьому випадку застосовують селективне виймання;
- складною розосередженою (корисні копалини різної якості та прошарки і включення перекривних порід розміщені в надрах без чіткої закономірності, приклад — Тирниаузьке родовище, с.237, т. 1, МГЕ); використовують як валове, так і селективне виймання.
План дослідної експлуатації — документ, який визначає задачі, послідовність проведення і техніко-економічні показники дослідної експлуатації покладу (родовища).
Сукупність засобів, з допомогою яких можна впливати і керувати процесом експлуатації покладу (розташування, кількість, порядок введення і режим роботи видобувних свердловин, нагнітання робочого аґента в пласт, умови нагнітання).
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування.