Поклоніння волхвів (Монако) — Вікіпедія

«Поклоніння волхвів»
Автор	Лоренцо Монако
Час створення	1421—1422
Розміри	144 х 177 см
Матеріал	дерево, темпера
Місцезнаходження	Галерея Уффіці (Флоренція)

«Поклоніння волхвів» (італ. L'Adorazione dei Magi) — картина італійського художника Лоренцо Монако в стилі інтернаціональної готики. Створена у 1421—1422 роках. Зберігається у колекції Галереї Уффіці у Флоренції.

У центрі картини зображено Поклоніння волхвів, а над ним в архітектурному обрамленні Благовіщення і Пророки. Поклоніння волхвів був дуже популярним сюжетом у ті часи. Дари, принесені «новонародженому царю Юдейському» трьома царями, кожен з яких правив одним із трьох відомих континентів, уособлючи три віки людини, підкреслювали значення Ісуса Христа — царя царів. Найстаріший з царів, Каспар, символізує Азію, вона вважалася найбільш благородним континентом, оскільки саме тут було засновано Єрусалим — центр світу. Каспар підносить Христу золото, символ влади. Другий цар середнього віку, Мельхіор, уособлює Європу, він приніс ладан як символ священого сану Христа. Балтазар, наймолодший з царів, представляє Африку, він підніс Христу миро як символ Пристрастей Христових і жертви на Хресті.

У 1400-х роках цей сюжет широко використовували як можливість зобразити нарядних придворних, показати групу мандрівників, а також достатньо достовірно змалювати екзотичні персонажі. Так, на цій картині, зображені турки, африканці і монголи, причому всі вони носять характерний одяг, а особливо відрізняються їхні головні убори. Позаду фігур праворуч показаний навіть верблюд. Композиція включає декілька різних деталей: праворуч персонажі дивляться на Вифлеємську зірку, тобто комету, яка привела їх до ясел з Немовлям Ісусом, а всередині ліворуч — сама хода і поклоніння.

Біля годівниці віслюк дивиться на Ісуса Христа, а віл відвернувся у відповідності з уявленнями віруючих, і відповідно, юдеїв. Примітна деталь: третій волхв має схожість з Марією Магдалиною, яка тримає в руках посудину з миром. Яскраві і різноманітні фарби і модні вбрання типові для готичного стилю. Козімо Росселі росписав панель, яку додали зверху.

У цьому творі Монако форма розчинається у несамовитих лінійних ритмах, фігури, ніби спрямовані у спірітуалістичному пориві, витягуються у висоту і, здається, парять у безпросторовому середовищі; не служить виявленню об'ємності і кольоросвітло, яке несе у собі декоративну фунцію організації цілого.

• Роберт Сукале, Маттиас Венигер, Манфред Вундрам. «Готика» = «Gothic» (Robert Suckale, Matthias Weniger, Manfred Wundram). — М. : Taschen/Арт-Родник, 2007. — 96 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-9561-0240-4. (рос.)
• Александра Бонфанте-Воррен. «Галерея Уффици» = «The Uffizi Gallery Museum». — М. : Эксмо, 2008. — 320 с. — 2600 прим. — ISBN 978-5-699-27293-8. (рос.)
• Светлана Козлова. «Искусство Раннего Ренессанса во Флоренции». — М. : Белый город, 2011. — 48 с. — (Эпохи. Стили. Направления) — 800 прим. — ISBN 9785-7793-1746-7. (рос.)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Поклоіння волхвів