Польсько-турецькі відносини — Вікіпедія

Польсько-турецькі відносини
Польща
Польща
Туреччина
Туреччина
Процесія Пйотра Потоцького — останнього посла Польсько-Литовської співдружності в Стамбулі, 1790

По́льсько-туре́цькі відно́сини — двосторонні міжнародні відносини між Польщею та Туреччиною. У Польщі є посольство в Анкарі та генеральне консульство в Стамбулі. У Туреччини є посольство у Варшава. Обидві країни є членами НАТО та Середземноморського союзу.

Польсько-турецько відносини історично були міцними, вперше їх було встановлено в XV столітті..[1] Османська імперія була єдиною великою країною світу, що не визнавала Поділи Речі Посполитої.[1] У XIX столітті багато польських ветеранів Листопадового та Січневого повстань, а також Кримської війни прибули до Туреччини. Багато польських офіцерів, як то Михайло Чайковський, служили в армії Османської імперії. Польський генерал Маріан Лангевич провів останні роки свого життя в Туреччині, воював в османській армії, помер у Стамбулі, де його поховано на кладовищі Хайдарпаша. Польський національний поет Адам Міцкевич провів останні місяці свого життя в Стамбулі й помер там. Будинок, у якому він жив перетворено на його музей.

У Туреччині також є польське село, Полонезкьой (Адампол). Воно розташоване на анатолійському боці Стамбула, започатковане 1842 року польськими ветеранами Листопадового повстання. У XIX та XX століття прибували нові поселенці. Станом на 2009 рік в селі досі існує польська меншина.[1]

До числа відомих турків з частковим польським корінням входять драматург Назим Хікмет та оперна співачка сопрано Лейла Генджер.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в (пол.) Edukacja Międzykulturowa: TurcyPDF (48.9 KB)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Польсько-турецькі відносини