Полярний момент інерції — Вікіпедія
Поля́рний моме́нт іне́рції — геометрична характеристика плоскої фігури, що визначається як сума (інтеграл) добутків площ елементарних площинок dA на квадрат відстані їх від полюса — ρ2 (у полярній системі координат), взята по всій площі перерізу. Тобто:
Ця величина використовується для прогнозування здатності об'єкта чинити опір крученню. Вона має розмірність четвертого степеня одиниці довжини (м4, см4) і може бути лише додатною.
Для площі перерізу, що має форму кола радіусом r:
Зрозуміло: якщо сумістити початок декартової прямокутної системи координат із полюсом полярної системи (див. рис.), то
- тому що .
Полярний момент інерції застосовується у формулах, які описують залежність між дотичними напруженнями та крутним моментом, що їх викликає дотичне напруження:
де — крутний момент, — відстань від осі кручення і — полярний момент інерції.
Для круглого суцільного перерізу з одиничною густиною:
де R — зовнішній радіус кола.
Для кільцевого перерізу просто з полярного моменту інерції більшого круга вираховуємо полярний момент інерції меншого:
де
- R — зовнішній радіус кільця,
- r — внутрішній радіус кільця.
- Опір матеріалів. Підручник /Г. С. Писаренко, О. Л. Квітка, Е. С. Уманський. За ред. Г. С. Писаренка — К.: Вища школа,1993 .- 655 с. ISBN 5-11-004083-4
- Мильніков О.В. Опір матеріалів. Конспект лекцій. − Тернопіль: Видавництво ТНТУ, 2010. − 257 с.