Пономаренко Євген Порфирович — Вікіпедія

Євген Порфирович Пономаренко
Народився24 лютого (9 березня) 1909
Херсон, Російська імперія[1]
Помер4 серпня 1994(1994-08-04) (85 років)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Громадянство Російська імперія
 СРСР
 Україна
Діяльністьактор
ДружинаУжвій Наталія Михайлівна
IMDbID 0690465
Нагороди та премії
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного Прапора
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1971 Народний артист СРСР— 1960 Народний артист УРСР— (1951)

Пономаренко Євген Порфирович (24 лютого (9 березня) 1909, Херсон — 4 серпня 1994(1994-08-04), Київ) — український актор. Народний артист СРСР (1960). Народний артист Узбецької РСР (1944). Народний артист Української РСР (1951), .

Чоловік акторки Наталії Ужвій.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 24 лютого (9 березня) 1909(19090309) року в Херсоні в родині чиновника. У 1928 році закінчив театральну студію при Одеському державному драматичному театрі. З 1936 року — актор Київського державного академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Член ВКП(б) з 1944 року.

Могила Євгена Пономаренка

Помер 4 серпня 1994 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7; поруч з дружиною).

Творчість

[ред. | ред. код]

Грав у фільмах: «На крилах пісні», «Штурмові ночі» (робітник), «Митько Лелюк» (партизан Мороз), «Кармелюк» (Левко), «Нескорені» (Андрій Проценко), «Калиновий гай» (художник Верба), «Суєта» (Іван), «Іванна» (Садаклій), «Спадкоємці» та ін.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1971; разом з О. Є. Корнійчуком (драматургом), Д. О. Алексідзе (режисером), Ю. С. Ткаченко, П. В. Куманченко, М. О. Задніпровським, В. М. Дальським (виконавцями головних ролей) за виставу «Пам'ять серця» в Київському українському драматичному театрі імені І. Франка)[2].

Нагороджений двома орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пономаренко Евгений Порфирьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 23 жовтня 2012.
  3. Українська Радянська Енциклопедія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2012.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Сидоренко 3. Євген Пономаренко. К., 1977;
  • Митці України. К., 1992. — С.469—470;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.484;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.606;
  • Шевченківські лауреати: 19622001. К., 2001. — С.433-434.

Посилання

[ред. | ред. код]