Попов Петро Харитонович — Вікіпедія

Петро Харитонович Попов
Петро Харитонович Попов
Народження	10 січня 1867(1867-01-10) Мігулинськаd, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть	6 жовтня 1960(1960-10-06) (93 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Поховання	Нью-Джерсі і Saint Vladimirs Russian Orthodox Cemeteryd
Країна	Російська імперія
Приналежність	Російська імперія; Білий рух;
Рід військ	кавалерія
Освіта	Новочеркаське козацьке училищеd
Роки служби	1892–1918
Звання	підхорунжий (1891) хорунжий (1892) сотник (1897) підполковник (1904) полковник (1908) генерал-майор (1914) генерал-лейтенант (1918) генерал (1919)
Війни / битви	Перша світова війна
Нагороди	Хрест «За Степовий похід»d

Петро Харитонович Попов 10 січня 1867— 6 жовтня 1960) — донський отаман, генерал від кавалерії

Петро Харитонович Попов народився в сім'ї військового чиновника, засновника Донського музею і дослідника донських старожитностей Харитона Івановича Попова. Закінчив 6 класів Новочеркаської класичної гімназії по 2-му розряду. У 1891 році закінчив Новочеркаське козаче юнкерське училище. Отримав звання підхорунжого і був направлений у Донський 12-й козачий полк. У 1892 році у званні хорунжого був звільнений на пільгу. З пільги був відряджений в Одесу в Донський 8-й козачий полк.

• 1897 — Сотник.
• 1899 — Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. Капітан Генштабу. Ад'ютант штабу 1-ї гренадерської дивізії.
• 1902 — Викладач тактики і адміністрації в Олександрівському піхотному училищі.
• Відбув ценз командування Сумському гусарському полку.
• 1904 — Підполковник, штаб-офіцер для доручень при штабі Московського військового округу.
• 1908 — Полковник. Відбув ценз командування полк ​​ом в 1-м Донський козачий полк
• 10 січня 1910 — січень 1918 — Начальник Новочеркаського козачого юнкерського училища. Викладав топографію і психологію.
• 6 квітня 1914 — Генерал-майор.
• Червень 1917 — Представник Мігулінської станиці на Першому Військовому Колі Війська Донського. Був кандидатом на пост Донського отамана. Був першим кандидатом на посаду начальника штабу при отамані Каледіну Олексію Максимовичу, але відмовився, залишившись в училищі.
• у 1918:
  • 30 січня  — Новообраний Донський отаман генерал Назаров призначив генерала Попова 'Похідним отаманом' для продовження боротьби з більшовиками.
  • 1-10 лютого  — Похідний отаман Попов зібрав воєдино розрізнені партизанські загони (юнкери Новочеркаського козачого юнкерського училища, загін полковника Мамантова, Семілетовці, Яковлєвці і Калмики; залишки 2-го і 9-го кадрових полків — усього 1500 багнетів і шашок при 28 кулеметах /за іншими відомостями — при 40 кулеметах).
  • 12 лютого — З наближенням червоних до Новочеркаську, Похідний отаман Попов виступив у Степовий похід, прагнучи зберегти кадри Донського війська.
  • 13 лютого — На нараді в станиці Ольгинська(Ростовська область) Попов намагався переконати генерала Корнілова піти з його загоном за Дон, в Сальскі степи, щоб там дочекатися Загальнодонського повстання, але генерал Алексєєв рішуче чинив опір цьому плану, і Добровольча армія пішла в перший кубанський похід на Кубань.
  • 4 квітня — Загін Походного отамана перейшов назад через Дон і рушив на звільнення правобережних станиць і Новочеркаська.
  • 15 квітня — Попов був проголошений командувачем Донською армією.
  • 23 квітня — Зайняв Новочеркаськ. В авангарді збройних сил Походного Отамана, в Новочеркаськ увійшов загін полковника Семилєтова. Після запеклого бою утримав Донську столицю, за допомогою підійшовшого загону полковника Дроздовського .
  • 3 травня — У зв'язку з розформуванням партизанських загонів Попов був залишений при Донському отаману Краснову для доручень.
  • 5 травня — Попову запропонований був пост представника Війська Донського в Константинополі.
  • 6 травня — Подав у відставку, яка була прийнята.
• 7 лютого — 19 жовтня 1919 — Голова Донського уряду і міністр закордонних справ при отаману Богаєвському.
• 12 лютого 1919 — Генерал від кавалерії, 'Довічний Похідний отаман' .
• Квітень 1919 — Голова створеної Богаєвським Спілки степовиків-партизан.
• Листопад 1919 — березень 1920 — У розпорядженні отамана Богаєвського.
• 15 березня 1920 — Представник Донського отамана в Константинополі.
• Квітень 1920 — Перебував в резерві Донського корпусу в Російській армії генерала Врангеля.
• 1920 — Створив у Габрово (Болгарія) першу Донську станицю за кордоном.
• 1924 — Подав у відставку і переїхав до Франції.
• 1924-1928 — Працював у ремонтній майстерні, невдало намагався організувати козачий кооперативний гараж.
• 1928 — Поїхав у США. Працював на фермі, потім кухарем.
• 9 серпня 1930 — На зборі Ліонської загальнокозачої станиці Г.Ленівов виступив з ініціативою збору документів і мемуарів про Партизанському Степовому поході отамана Попова.
• 1934 — Попов виставив свою кандидатуру на виборах Донського отамана, але не був обраний.
• 1938 — Попов переїхав у Прагу.
• 1939 — Провів переговори з однимі з лідерів Глінкової Словацької Народної партії про спільну стратегію антикомуністичної боротьби

Був заарештований німецькою владою за відмову брати участь у формуванні козачих частин в складі Німецької армії, але незабаром випущений з забороною займатися будь-якою громадською діяльністю.

• 1946 — Попов переїхав в Америку, де двічі переобирався Донським отаманом. Невдало намагався створити Закордонний Донський уряд.

Останні роки прожив в будинку для престарілих людей Толстовського центру. Помер від наслідків інсульту 6 жовтня 1960 рік а в Нью-Йорк у (причиною інсульту стало спалення адміністрацією будинку для людей похилого віку двох рукописів отамана Попова). Похований на Свято-Володимирському кладовищі в місті Касвілл, штат Нью-Джерсі

• 1911 — Герої Дону. Новочеркаськ
• 1912 — Донські Козаки та їх заслуги перед вітчизною. Новочеркаськ
• 1937 — Степовий похід Донських Козаків. Стаття в альбомі генерала С. В. Денисова, Нью-Йорк

• Попов Петро Харитонович. http://1914ww.ru/biograf/bio_p/popov_ph.php
• http://pomnipro.ru/memorypage20505/biography

• Падалкин А. П. Рыцарь вольного Дона: П. Х. Попов // Донской временник / Донская государственная публичная библиотека. Ростов-на-Дону, 1993—2014
• Страница на «Хроносе»
• Казацкий справочник

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (грудень 2018)