Попов Петро Харитонович — Вікіпедія

Петро Харитонович Попов
Петро Харитонович Попов
Народження10 січня 1867(1867-01-10)
Мігулинськаd, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть6 жовтня 1960(1960-10-06) (93 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
ПохованняНью-Джерсі і Saint Vladimirs Russian Orthodox Cemeteryd
Країна Російська імперія
ПриналежністьРосійська імперія;
Білий рух;
Рід військкавалерія
ОсвітаНовочеркаське козацьке училищеd
Роки служби18921918
Званняпідхорунжий (1891)
хорунжий (1892)
сотник (1897)
підполковник (1904)
полковник (1908)
генерал-майор (1914)
генерал-лейтенант (1918)
генерал (1919)
Війни / битвиПерша світова війна
Нагороди

Петро Харитонович Попов 10 січня 18676 жовтня 1960) — донський отаман, генерал від кавалерії

Життєпис

[ред. | ред. код]

Петро Харитонович Попов народився в сім'ї військового чиновника, засновника Донського музею і дослідника донських старожитностей Харитона Івановича Попова. Закінчив 6 класів Новочеркаської класичної гімназії по 2-му розряду. У 1891 році закінчив Новочеркаське козаче юнкерське училище. Отримав звання підхорунжого і був направлений у Донський 12-й козачий полк. У 1892 році у званні хорунжого був звільнений на пільгу. З пільги був відряджений в Одесу в Донський 8-й козачий полк.

  • 1897 — Сотник.
  • 1899 — Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. Капітан Генштабу. Ад'ютант штабу 1-ї гренадерської дивізії.
  • 1902 — Викладач тактики і адміністрації в Олександрівському піхотному училищі.
  • Відбув ценз командування Сумському гусарському полку.
  • 1904 — Підполковник, штаб-офіцер для доручень при штабі Московського військового округу.
  • 1908 — Полковник. Відбув ценз командування полк ​​ом в 1-м Донський козачий полк
  • 10 січня 1910 — січень 1918 — Начальник Новочеркаського козачого юнкерського училища. Викладав топографію і психологію.
  • 6 квітня 1914 — Генерал-майор.
  • Червень 1917 — Представник Мігулінської станиці на Першому Військовому Колі Війська Донського. Був кандидатом на пост Донського отамана. Був першим кандидатом на посаду начальника штабу при отамані Каледіну Олексію Максимовичу, але відмовився, залишившись в училищі.
  • у 1918:
    • 30 січня  — Новообраний Донський отаман генерал Назаров призначив генерала Попова 'Похідним отаманом' для продовження боротьби з більшовиками.
    • 1-10 лютого  — Похідний отаман Попов зібрав воєдино розрізнені партизанські загони (юнкери Новочеркаського козачого юнкерського училища, загін полковника Мамантова, Семілетовці, Яковлєвці і Калмики; залишки 2-го і 9-го кадрових полків — усього 1500 багнетів і шашок при 28 кулеметах /за іншими відомостями — при 40 кулеметах).
    • 12 лютого — З наближенням червоних до Новочеркаську, Похідний отаман Попов виступив у Степовий похід, прагнучи зберегти кадри Донського війська.
    • 13 лютого — На нараді в станиці Ольгинська(Ростовська область) Попов намагався переконати генерала Корнілова піти з його загоном за Дон, в Сальскі степи, щоб там дочекатися Загальнодонського повстання, але генерал Алексєєв рішуче чинив опір цьому плану, і Добровольча армія пішла в перший кубанський похід на Кубань.
    • 4 квітня — Загін Походного отамана перейшов назад через Дон і рушив на звільнення правобережних станиць і Новочеркаська.
    • 15 квітня — Попов був проголошений командувачем Донською армією.
    • 23 квітня — Зайняв Новочеркаськ. В авангарді збройних сил Походного Отамана, в Новочеркаськ увійшов загін полковника Семилєтова. Після запеклого бою утримав Донську столицю, за допомогою підійшовшого загону полковника Дроздовського .
    • 3 травня — У зв'язку з розформуванням партизанських загонів Попов був залишений при Донському отаману Краснову для доручень.
    • 5 травня — Попову запропонований був пост представника Війська Донського в Константинополі.
    • 6 травня — Подав у відставку, яка була прийнята.
  • 7 лютого — 19 жовтня 1919 — Голова Донського уряду і міністр закордонних справ при отаману Богаєвському.
  • 12 лютого 1919 — Генерал від кавалерії, 'Довічний Похідний отаман' .
  • Квітень 1919 — Голова створеної Богаєвським Спілки степовиків-партизан.
  • Листопад 1919 — березень 1920 — У розпорядженні отамана Богаєвського.
  • 15 березня 1920 — Представник Донського отамана в Константинополі.
  • Квітень 1920 — Перебував в резерві Донського корпусу в Російській армії генерала Врангеля.
  • 1920 — Створив у Габрово (Болгарія) першу Донську станицю за кордоном.
  • 1924 — Подав у відставку і переїхав до Франції.
  • 1924-1928 — Працював у ремонтній майстерні, невдало намагався організувати козачий кооперативний гараж.
  • 1928 — Поїхав у США. Працював на фермі, потім кухарем.
  • 9 серпня 1930 — На зборі Ліонської загальнокозачої станиці Г.Ленівов виступив з ініціативою збору документів і мемуарів про Партизанському Степовому поході отамана Попова.
  • 1934 — Попов виставив свою кандидатуру на виборах Донського отамана, але не був обраний.
  • 1938 — Попов переїхав у Прагу.
  • 1939 — Провів переговори з однимі з лідерів Глінкової Словацької Народної партії про спільну стратегію антикомуністичної боротьби

Був заарештований німецькою владою за відмову брати участь у формуванні козачих частин в складі Німецької армії, але незабаром випущений з забороною займатися будь-якою громадською діяльністю.

  • 1946 — Попов переїхав в Америку, де двічі переобирався Донським отаманом. Невдало намагався створити Закордонний Донський уряд.

Останні роки прожив в будинку для престарілих людей Толстовського центру. Помер від наслідків інсульту 6 жовтня 1960 рік а в Нью-Йорк у (причиною інсульту стало спалення адміністрацією будинку для людей похилого віку двох рукописів отамана Попова). Похований на Свято-Володимирському кладовищі в місті Касвілл, штат Нью-Джерсі

Праці

[ред. | ред. код]
  • 1911 — Герої Дону. Новочеркаськ
  • 1912 — Донські Козаки та їх заслуги перед вітчизною. Новочеркаськ
  • 1937 — Степовий похід Донських Козаків. Стаття в альбомі генерала С. В. Денисова, Нью-Йорк

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]