Порошкове пожежогасіння — Вікіпедія

Порошкове пожежогасіння  - спосіб гасіння пожежі з використанням речовини для вогнегасіння у вигляді дрібнозернистої порошкової суміші. Такі суміші складаються з спеціалізованих хімічних складів^[1]. Вогнегасні порошки є солями металів з різними активними хімічними добавками ^[2]. При активації системи пожежогасіння вогнегасний порошок під тиском подається по трубах, до зони де відбувається горіння і розпилюється над нею^[3].

Процес гасіння вогню за допомогою сумішей, у вигляді порошку, функціонує згідно наступних їх властивостей:

• під час нагріву, порошкова суміш знижує рівень тепла у вогнища загоряння, цим вона значно знижує температуру горіння;

• розкладаючись в наслідок нагрівання, порошкова суміш виділяє певні негорючі гази, ці гази перешкоджають процесу горіння;

• змішуючись з гарячим повітрям, суміш з порошку створює навколо вогнища загоряння зваж, ця субстанція перешкоджає надходженню кисню;

• речовини, що використовуються для виготовлення порошкових сумішей, є інгібіторами (ліквідаторами) горіння.

Порошкове пожежогасіння використовується для гасіння пожеж класів A, B, C, D та E (відповідно пожежі із горінням твердих речовин, газоподібних речовин, рідких речовин, електрообладнання, електроустановок) та володіє деякими переваг^[4]. Порошкове пожежогасіння надійно зменшує осередок займання, крім цього цей вид пожежогасіння завдає мінімум шкоди об'єктам пожежогасіння.

Не рекомендується застосування у приміщеннях із комп'ютерною чи обчислювальною технікою, і гасіння горючих речовин, що мають властивість тління та самозаймання (деревна стружка, порошок алюмінію та ін.) Також не рекомендується застосовувати ці системи у приміщеннях, які не можуть покинути люди до початку процесу подачі порошку або у приміщеннях із великою кількістю людей^[5].

• Пожежогасіння