Honoris causa — Вікіпедія

Honoris causa (укр. гоноріс кауза) — почесний ступінь^[1]^[2], дослівно «заради пошани», «честі заради» — латинський вислів, який додають до назви наукового ступеня або вченого звання, якщо його присуджено без захисту дисертації та всіх інших формальностей у випадку безсумнівної, очевидної значимості номінанта, навіть і за відсутності відповідного ступеня освіти. Те ж саме, що й «почесний». Наприклад, професор honoris causa, доктор наук honoris causa тощо. Звичайно цей титул присуджують вчені ради університетів, академій^[3], інститутів, іноді наукові товариства^[4] видатним науковцям та діячам на знак особливої честі та визнання внеску номінованого в науку, його заслуг перед галуззю, до якої причетний цей заклад.