Правителі та голови Києва — Вікіпедія
V-VI століття | Кий | легендарний полянський князь, засновник Києва. | |
V-VI століття | Щек | легендарний брат Кия. | |
V-VI століття | Хорив | легендарний брат Кия. | |
864—882 | Аскольд і Дір | київські князі; за «Повістю временних літ» — підлеглі Рюрика. |
1301—1321 | Станіслав Іванович | київський князь з династії Рюриковичів (путивльська гілка). | |
1321—1324 | Міндовг Гольшанський | київський князь з династії Гедиміновичів (Гольшанські). | |
1324—1331 | Ольгимонт Міндовгович | київський князь з династії Гедиміновичів (Гольшанські). | |
1331—1362 | Федір Іванович | київський князь з династії Рюриковичів (Ольговичі). |
1362—1394 | Володимир Ольгердович | київський князь з династії Гедиміновичів (Олельковичів). | |
1394—1440 | князівство скасовано, встановлено Київське намісництво | ||
1440—1455 | Олелько Володимирович | київський князь з династії Гедиміновичів (Олельковичів). | |
1455—1470 | Семен Олелькович | київський князь з династії Гедиміновичів (Олельковичів). | |
1470 | князівство скасовано, встановлено Київське воєводство |
1569—1608 | Констянтин-Василь Острозький | воєвода з князівського русько-литовського роду Острозьких власного гербу. | |
1608—1618 | Станіслав Жолкевський | воєвода з шляхетського польсько-руського роду Жолкевських гербу Любич. | |
1619—1628 | Томаш Замойський | воєвода з шляхетського польського роду Замойських гербу Єліта. | |
1628—1629 | Олександр Заславський | воєвода з князівського руського роду Заславських власного гербу. | |
1629—1630 | Стефан Хмелецький | воєвода з шляхетського польсько-руського роду Хмелецьких гербу Бонча. | |
1630—1649 | Януш Тишкевич | воєвода з шляхетського руського роду Тишкевичів гербу Леліва. | |
1649—1653 | Адам Кисіль | воєвода з шляхетського руського роду Кисилів гербу Намет. | |
1654 | остаточна втрата Києва в результаті Хмельниччини; місто стає резиденцією московських воєвод. |
1654—1655 | Федір Волконський | воєвода з князівського московського роду Волконських, гілки Ольговичів. | |
1656—1658 | Андрій Бутурлін | воєвода з дворянського московського роду Бутурліних. | |
1658—1660 | Василь Шереметєв | воєвода з дворянського московського роду Шерємєтьєвих. | |
1660—1663 | Юрій Барятинський | воєвода з дворянського московського роду Барятинських, гілки Ольговичів. |
1502—1514 | Занко Онкович | війт (староста) з київського боярського роду. | |
1524 | Ян | війт з київського міщанського роду. | |
1528—1540 | Іван Черевчей | війт з київського міщанського роду. | |
1544—1548 | Ян Дхоревський | війт з київського міщанського роду. | |
1548—1550 | Семен Мелешкович | війт з київського міщанського роду. | |
1550—1555 | Максим Хонич | війт з київського міщанського роду. | |
1558—1563 | Семен Мелешкович[1] | війт з київського міщанського роду. | |
1563—1564 | Богуш Ленкевич | війт з київського міщанського роду. | |
1564 | Юрій Климович | бургомістр з київського міщанського роду. | |
1565—1566 | Юрій Климович | війт з київського міщанського роду. | |
1566—1567 | Василь Черевчей | війт з київського міщанського роду. | |
1568—1570 | Станіслав Соколовський | війт з київського міщанського роду. | |
1569 | Устим Фіц-Кобизевич | війт з київського міщанського роду. | |
1570—1575 | Гаврило Рой | війт з київського міщанського роду. | |
1575 | Семен Конашкович | бургомістр з київського міщанського роду; виконавець обов'язків війта. | |
1576—1580 | Федір Черевчей | війт з київського міщанського роду. | |
1578—1592 | Яцько Балика | бургомістр з київського міщанського роду Балик. | |
1581—1587 | Семен Конашкович | війт з київського міщанського роду. | |
1587—1593 | Федір Вовк | війт з київського міщанського роду. | |
1593 | Еразм Стравинський | війт з київського міщанського роду. | |
1593—1612 | Яцько Балика | війт з київського міщанського роду Балик. | |
1611—1620 | Артем Конашкович | бургомістр з київського міщанського роду. | |
1612—1618 | Федір Ходика-Кобизевич | війт з київського міщанського роду Кобизевичів. |
- Денис Мартянович — 1620
- Федір Тадрина — 1620
- Артем Конашкович — 1620
- Семен Мелешкович 1620–1621
- Федір Ходика — 1621–1627 (другий раз)
- Федір Скорина — 1627–1629
- Іван Євсейович — 1629–1631
- Яцько Балика — 1631–1633 (війтівський субделегат)
- Самійло Мефедович — 1633–1637
- Юзеф Ходика — 1637–1641
- Самуель Мефедович 1641–1644
- Анджей Ходика — 1644–1649
- Богдан Сомкович — 1653–1657
- Михайло Сахнович — 1665–1670
- Федір-Ждан Тадрина — 1670–1677
- Іван Федорович Тадрина — 1677–1691
- Іван Демідович Бишкович — 1691–1695
- Василь Зіменко — 1695–1699 (субделегат)
- Влотсковський — 1699–1700
- Данило Полоцький — 1700–1722
- Павло Войнич — 1735–1751
- Іван Сичевський — 1755–1766
- Григорій Пивоваров — 1766–1781
У 1785—1797 роках посаду війта скасовано. Магістрату залишили судові функції, а міськими справами займалася «шестигласна дума», очолювана міським головою.
- Василь Копистенський — 1785–1787, бунчуковий товариш, перший міський голова.
- Юхим Митюк (1732—1810) — 1787–1790, купець 1-ї гільдії, бунчуковий товариш, міський голова, очолював міську думу три роки.
- Григорій Радзицький (1790—1798) — міський голова, очолював міську думу до поновлення за імператора Павла І у Києві Магдебурзького права.
- Григорій Радзицький (1798—1801) — затверджений київським войтом 30 червня 1798 року Павлом І.
- Степан Рибальський - 1813 - 1818 (Валентина Шандра. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ - почтаок ХХ ст. Київ, 2016. с. 26)
- Георгій Рибальський — 1801–1813
- Пилип Лакерда — 1814
- Михайло Григоренко — 1815–1826
- Григорій Киселівський — 1826–1834
У Російській імперії градоначальник і міський голова — дві різні посади, з різними функціями. Градоначальником називалося посадова особа з правами губернатора, яка управляла градоначальництвом (тобто містом, що не знаходиться в губернському підпорядкуванні; сучасним аналогом є міста зі спеціальним статусом). Градоначальник призначався імператором. Функція губернатора і відповідно градоначальника — «перший охоронець недоторканності прав верховної влади, зисків держави і повсюдного, точного виконання законів, статутів, найвищих наказів, указів уряду сенату і приписів начальництва»[2]. Міський голова — виборна посада, глава міського громадського самоврядування. Градоначальник здійснював нагляд за діяльністю міського самоврядування (зокрема, міського голови). Градоначальників у Києві до 1917 року не існувало, так як місто знаходився в губернському підпорядкуванні Київської губернії.
Київський міський голова був вперше обраний 1835 року.
- Парфеній Дехтерьов — 1835–1837
- Павло Єлисєєв — 1837–1838
- Іван Ходунов — 1838–1841
- Готліб Фінке — 1841–1844
- Іван Ходунов — 1844–1847
- Микола Балабуха — 1847–1851
- Іван Ходунов — 1851–1853
- Семен Личков — 1853–1854
- Андрій Бухтєєв — 1854–1857
- Григорій Покровський — 1857–1860
- Йосип Завадський — 1860–1863
- Федір Войтенко — 1863–1871
- Павло Демидов Сан-Донато — 1871–1872
- Густав Ейсман — 1872–1873
- Павло Демидов Сан-Донато — 1873–1875
- Микола Ренненкампф — 1875–1879
- Густав Ейсман — 1879–1884
- Іван Толлі — 1884–1887
- Степан Сольський — 1887–1900
- Василь Проценко — 1900–1905
- Іполит Дьяков — 1906–1916
- Федір Бурчак — 1916–1917
- Євген Рябцов — 1917–1918
Проєкт виділення Києва з губернського підпорядкування та введення градоначальництва був поданий в 1912 році тодішнім київським губернатором Олексієм Гирсом. Питання про заснування Київського градоначальництва було «принципово вирішено» лише на початку 1917 року. У травні 1918 року, за правління гетьмана Павла Скоропадського, київським градоначальником був генерал-майор Олександр Хануков. У вересні того ж року він був відправлений у місячну відпустку, а виконуючим обов'язки градоначальника став Карл Маршалк, колишній помічник начальника московської кримінальної поліції.
- Щорс Микола Олександрович — 5–13 лютого 1919 року.
8 (21) серпня 1917 року перша київська демократична (всенародно обрана) Дума обрала міським головою адвоката Євгена Рябцова. Номінально він залишався на цій посаді без перерви аж до листопада 1919 року, хоча в періоди панування більшовиків фактичною владою в місті ані Дума, ані міський голова не володіли; коли ж більшовицька влада уходила з Києва (в березні 1918 року і серпні 1919 року), діяльність органів міського самоврядування поновлювалася. У листопаді 1919 року, коли Київ був під владою Добровольчої армії, виник конфлікт між міською управою і вищою владою, результатом якого стала відставка управи, а разом з нею і Євгена Рябцова з поста міського голови. На його місце був призначений товариш (заступник) міського голови Петро Бутенко, який перебував на цій посаді з 30 жовтня по 14 грудня 1919 року.
З 1919 року, після встановлення у Києві "радянської" влади, посада керівника міста називалася «голова міськради».
- Андрій Іванов
- Андрій Бубнов — репресований у 1940 р.
- Євген Рябцов (1919, повторно, денікінська окупація)
- голова Київської міськради:
- Ян Гамарник — 1921–1923, пізніше — керівник Політуправління Робітничо-Селянської Червоної Армії, покінчив життя самогубством.
- Григорій Гринько — 1924–1925, пізніше — нарком фінансів, репресований.
- Пантелеймон Свистун — 1925.
- Панас Любченко — 1925–1927.
- Юрій Войцехівський — 1927–1932.
- Іван Воробйов — 1932.
- Василь Биструков — 1932–1934.
- Рафаїл Петрушанський — 1934–1937, репресований.
- Павло Христич — 1937, репресований.
- Микола Пашко — 1937–1940, репресований.
- Іван Шевцов — 1940–1941, загинув у боях в оточенні.
- голова цивільної адміністрації регіону — ґебітскомісар
20 жовтня 1941—6 листопада 1943, формально до 1944 | Гельмут Віль (нім. Hellmuth Will) | обербургомістр, окружний комісар |
- голова цивільної адміністрації міста — штадткомісар
1941 | Мусс | міський комісар. | |
1941—1942 | Марве | міський комісар. | |
1942 | І. А. Реденбахер | міський комісар. | |
кінець липня 1942[3]—1943 | Фрідріх Роґауш (нім. Friedrich Rogausch) | міський комісар. | |
1943 | Берндт | міський комісар. |
- голова воєнної адміністрації — штадткомандант
26 вересня 1941—1 липня 1942 | Курт Ебергард (нім. Kurt Eberhard) | генерал-майор, воєнний комендант. | |
1 липня 1942—13 серпня 1943 | Мартін фон Ремер (нім. Martin Alexander von Römer) | генерал-майор, воєнний комендант. | |
13 серпня 1943—16 грудня 1943 | Вальтер Фіров (нім. Walter Vierow) | генерал-майор, воєнний комендант, з 6 листопада 1943 року керував формально |
21 вересня 1941—25 жовтня 1941 | Олександр Оглоблин | бургомістр. | |
29 жовтня 1941—18 лютого 1942 | Володимир Багазій | бургомістр; член ОУН (м); страчений німцями. | |
18 лютого 1942 — листопад 1943 | Леонтій Форостівський | бургомістр. |
Голови виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих.
1943—1944 | Леонід Лебідь | голова виконавчого комітету ради; член КП(б)У. | |
1944—1946 | Федір Мокієнко | голова виконавчого комітету ради; член КП(б)У. | |
1946—1947 | Федір Чеботарьов | голова виконавчого комітету ради; член КП(б)У. | |
1947—1963 | Олексій Давидов | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1963—1968 | Михайло Бурка | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1968—1979 | Володимир Гусєв | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1979—1990 | Валентин Згурський | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1990—1990 | Арнольд Назарчук | голова Київради; член КПУ. | |
1990—1990 | Микола Лаврухін | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1990—1991 | Григорій Малишевський | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. |
- Голови Київської міської державної адміністрації — призначаються президентом:
1992—1993 | Іван Салій | представник президента в Києві. | |
1993—1994 | Леонід Косаківський | представник президента в Києві. | |
1995—1996 | Леонід Косаківський | член КПУ. | |
1996—2006 | Олександр Омельченко | член КПУ. | |
2006—2010 | Леонід Черновецький | . | |
2010—2013 | Олександр Попов | . | |
2013—2014 | Анатолій Голубченко | тимчасовий виконувач обов'язків голови. | |
2014 | Володимир Макеєнко | . | |
2014 | Володимир Бондаренко | . | |
2014— по наш час | Віталій Кличко | . |
- Київський міський голова (голова Київської міської ради) — обирається мешканцями міста:
1994—1997 | Леонід Косаківський | голова Київської міської ради. | |
1997—1998 | Леонід Косаківський | київський міський голова. | |
1999—2006 | Олександр Омельченко | київський міський голова. | |
2006—2012 | Леонід Черновецький | київський міський голова. | |
2012—2014 | Галина Герега | секретар Київради — виконувач обов'язків Київського міського голови. | |
2014— по наш час | Віталій Кличко | київський міський голова. |
- ↑ 1559 року Теодор та Олехно Ленкевичі, сина Лен(ь)ка Домановича, продали Мелешковичові село пол. Wisienki → див.: Boniecki A. Herbarz polski. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1911. — T. XIV. — S. 86. (пол.)
- ↑ Губернатор // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ // Нове українське слово. — 1942, 30 липня. — № 174 (189). — С. 4.