Фінн Балор — Вікіпедія

Фінн Балор
Балор у 2024 році
Рідне ім'яФергал Девітт
Народження25 липня 1981 (43 роки)(19810725)
Брей, Віклов, Ірландія
ГромадянствоІрландія Ірландія
У шлюбі зВеро Родрігес (з 2019)
Кар'єра у професійному реслінгу
Рингові іменаFinn Bálor
Fergal Devitt
Prince Devitt
Pegasus Kid (II)
C.T.U Ranger Red (II)[1]
The Demon
Заявлений зріст5 футів 11 дюймів (180 см)[2]
Заявлена вага190 фунтів (86 кг)[2]
ЗвідкиБрей, графство Віклов, Ірландія[2]
ТренериJohnny Moss
New Japan Inoki Dojo
NWA UK Hammerlock
Дебют23 листопада 2001 року[3]

Ферґал Девітт (англ. Fergal Devitt, нар. 25 липня 1981, Брей, Віклов, Ірландія) — ірландський професійний реслер. На даний момент виступає у WWE на бренді Raw під ринг-іменем Фінн Балор (англ. Finn Bálor). Він є учасником угрупування Судний День і одним із двох Командних Чемпіонів Світу разом з напарником по угрупуванню Джей Ді МакДонною у їх першому рейні як команда, і третьому рейні Балора загалом.

Балор розпочав свою кар'єру у 2001 році, до того, як стати загальновідомим за виступами у New Japan Pro Wrestling під ринг іменем Принц Девітт (англ. Prince Devitt), Під час виступів у промоушені, він став триразовим Юніорським Чемпіоном IWGP у важкій вазі, і шестиразовим Юніорським Командним Чемпіоном IWGP у важкій вазі, тримаючи титул двічі з Мінору, і чотири рази з Рюсуке Тагучі.[4] Він також дворазовий переможець турніру Best of the Super Juniors, вигравши у 2010 і 2013 роках, а також він є одним із засновників і першим лідером угрупування Bullet Club. Завдяки партнерським стосункам NJPW мексиканським промоушеном Consejo Mundial de Lucha Libre (CMLL), Девітт також змагався там, ставши одноразовим Історичним Чемпіоном Світу NWA у середній вазі. Окрім цього, змагався на незалежних аренах, ставши одноразовим Чемпіоном ICW Zero-G, одноразовим Британським Чемпіоном RPW у напівважкій вазі, і дворазовим Чемпіоном Британської Співдружності NWA у важкій вазі.[4][5]

Після приєднання до WWE та їх підготовчого майданчика NXT, і прийнявши теперішнє ринг-ім'я, Балор виграв Чемпіонство NXT, протримавши титул 292 дні, що було найдовшим рейном цього титулу аж до березня 2020 року.[6] Також під час виступів в NXT, Балор став першим спів переможцем інавгураційного турніру Dusty Rhodes Tag Team Classic, разом з Самоа Джо. Незабаром після переходу в основний ростер, Балор став першим реслером, який виграв чемпіонство світу у своєму дебютному PPV, другим ірландським чемпіоном світу (після Шеймуса), а також ставши найшвидшим реслером в історії WWE, який виграв чемпіонство світу через 27 днів після дебюту в основному ростері ставши інавгураційним Чемпоіном Всесвіту WWE на SummerSlam 2016.[7] Балор також є дворазовим Інтерконтинентальним Чемпіоном, і одноразовим Чемпіоном Сполучених Штатів. Балор став Чемпіоном Великого Шолому 2 вересня 2023 року, на Payback, вигравши Беззаперечне Командне Чемпіонство WWE, і загалом є п'ятиразовим командним чемпіоном у WWE.

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Фергал Девітт[8][9] народився 25 липня 1981 року[5][10] у Бреї, графстві Віклов,[11] син Леоні та Фінтан Девітт.[12] У нього є чотири брата і сестри.[13] Перед тим, як стати реслером, він займався футболом і гельським футболом.[14] У дитинстві, йому подобалося дивитися шоу World of Sport і WWF (зараз WWE), і був фанатом Британських Бульдогів, Шона Майклза, Містера Перфекта, Ріка Руда, Савіо Веги, і Коко Б. Вейр.[14][15]

Кар'єра в професійному реслінгу

[ред. | ред. код]

National Wrestling Alliance (2001–2007)

[ред. | ред. код]

Після тренування у NWA UK Hammerlock, Девітт здійснив свій дебют у професійному реслінгу 23 листопада 2001 року.[16] Він шивдко виграв Чемпіонство Британської Співдружності NWA у важкій вазі. Після закінчення школи, його реслінг кар'єра стрімко почала розвиватися, і він почав їздити в тури по Ірландії, Великій Британії та Сполученим Штатам. У середині 2002 року, Девітт, разом з Полом Трейсі, заснував NWA Ireland, свій реслінг промоушен, що базується в Ірландії. Незабаром, промоушен став сестринським промушеном NWA UK Hammerlock, так як обидва існували під банером NWA. Під крилом NWA Ireland, Девітт тренував майбутню реслерку WWE Беккі Лінч, майбутнього Європейського Чеміпона у важкій вазі й Чемпіона ICW Zero-G Енді Робертса, і майбутнього Чемпіона NXT у напівважкій вазі Джордана Девліна.[17][18][19][20]

Девітт змагається з Дрю Оніксом у 2004 р.

8 жовтня 2005 року, у Нешвілі, Теннессі, на шоу 57 річниці NWA, Девітт здолав Дрю Онікса у матчі за свій другий титул Британської Співдружності. Після матчу, обох учасників було запрошено до New Japan у Санта Моніку, Каліфорнію, аби тренуватися.[21] У кінці 2005 року, Девітт також почав змагатися у американському промоушені Millennium Wrestling Federation (MWF). Він здійснив свій дебют у матчі потрійної загрози на Soul Survivor III 5 листопада, змагавшись за Телевізійне Чемпіонство MFW проти чемпіона Едді Едвардса, і Р. Джей. Брюера.[22] Він здійснив свій телевізійний дебют у листопадовому випуску MFW Ultra, у матчі проти Осіріса.[22] Вразивши багато промоутерів та тренерів, його було запрошено до головного доджо New Japan у Токіо, де на початку 2006 року, він почав тренуватися японському стилю професійного реслінгу. Він програв Чемпіонство Британської Співдружності Карлу Андерсону у березні 2006 року.[21]

У червні 2007 року, Девітт змагався у турнірі National Wrestling Alliance (NWA) під назвою "Reclaiming the Glory", у якому розігрувалося Чемпіонство Світу NWA у важкій вазі. Декілька років, чемпіонство було під контролем Total Nonstop Action Wrestling (TNA), але у 2007 році, NWA розірвало угоду з TNA. У першому раунді, Девітт здолав австралійського реслера Майкі Ніколлса, але програв у другому раунді Браяну Даніелсону.[23]

New Japan Pro Wrestling (2006–2014)

[ред. | ред. код]

Control Terrorism Unit і RISE (2006–2008)

[ред. | ред. код]

Наступного дня після програшу Чемпіонства Британської Співдружності, Девітт підписав контракт з New Japan Pro-Wrestling (NJPW) у березні 2006 року.[21] У квітні 2006 року, він здійснив свій дебют у NJPW проти Ель Самурая, використовуючи ринг-ім'я Принц Девітт.[24] Пізніше, Девітт заявив у інтерв'ю PowerSlam Mag, що New Japan перейменували його на Прица Девітта тому, що японці не могли вимовити його справжнє ім'я. Спочатку, його планували називати Король Девітт, поки люди не почали питати, як 24 річний хлопець вже став королем.Зрештою, Сімон Інокі придумав ім'я Принц Девітт, яке зрештою Девітту також сподобалося.[25] У травні 2006 року, New Japan почали проводити ексклюзивні івенти, і Девітта було відправлено на бренд Wrestle Land, дебютувавши у масці як другий Пегасус Кід, що призвело до порівняння з оригінальним Пегасусом Кідом, Крісом Бенуа.[26]

Під час його туру з New Japan в кінці серпня і початку вересня, він знову почав змагатися як Принц Девітт, використовуючи образ ірландської суперзірки. Він зрештою став хілом, і почав виступати в команді з Control Terrorism Unit (CTU) як учень. Під час союзу з CTU, він розпочав програшний стрік, розлютивши своїх напарників настільки, що вони більше не хотіли мати з ним нічого спільного. Йому дали останній шанс 6 жовтня, де він був на висоті та вразив своїх напарників по CTU достатньо, аби продовжити співпрацю з ними. Аби закріпити свій статус в угрупуванні, Девітт змагався у команді з лідером CTU Джюшіном Тандером Лайгером проти Ватару Іноуе і Рюсуке Тагучі. У підсумку, Девітт був тим, хто утримав Іноуе після жорсткого брейнбастеру. Після цього, його офіційно визнали як члена CTU.

Його імпульс було зупинено у січні 2007, коли він зазнав серйозної травми коліна, усунувши його з виступів на рингу в New Japan до початку травня того ж року. Після травми, він повернувся до виступів, показавши значне покращення, і був названий майбутнім переможцем турніру 2007 Best of Super Juniors своїм напарником, Мінору. Однак, коли проводився турнір у червні 2007 року, Девітт не заробив очок, і вилетів зі змагання на ранній стадії. Після припинення існування CTU у серпні 2007[1], Девітт і Мінору приєдналися до угрупування RISE, сформувавши команду "Prince Prince", як відсилка до ринг-імені Девітта, і прізвиська Мінору "Black Prince".[27] У листопаді 2007 року, TNA здійснили тур Японією, під час якого Девітт і Мінору програли реслерам TNA Сенші та Крістоферу Деніелсу.

27 січня 2008 року, Девітт і Мінору виграли Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі, що стало першим головним командним титулом у кар'єрі.[27][28] Вони програли чемпіонство Акірі та Джюшину Тандеру Лайгеру у лютому, перед тим, як повернути титули 21 липня.[28] Після близько тримісячного рейну, вони програли титули No Limit (Тетсуя Наіто і Юджіро) у жовтні.[28]

Аполло 55 (2009–2013)

[ред. | ред. код]

Девітт об'єднався у команду Аполло 55 (アポロ・ゴー・ゴー, Aporo Gō Gō) з Рюсуке Тагучі,[29] і 5 липня 2009 року на Circuit 2009 New Japan Soul, вони здолали The Motor City Machine Guns (Алекс Шеллі та Кріс Сабін), вигравши Юніорське Командне Чемпіонство IWSP у важкій вазі.[30] 30 травня, Девітт узяв участь на турнірі 2009 Best of Super Juniors. Після виграшу свого блоку в круговій системі турніру, Девітт вийшов до півфіналу, він здолав Кота Ібуші. У кінці, Девітт програв у фіналі турніру Коджі Канемото.[31] У грудні, Девітт узяв участь у 2009 J-Cup. Після перемог над Атсуші Аокі, Даншоку Діно, і Ямато, Девітт знову програв фінал турніру, на цей раз Наомічі Маруфуджі.[32] 4 січня 2010 року, на Wrestle Kingdom IV in Tokyo Dome, Девітт і Тагучі успішно захистили Юніорське Командне Чемпіонство IWGP проти Аверно і Ультімо Гереро.[33] 21 квітня, Девітт і Тагучі були позбавлені титулу, після того, як вони не захищали його пртягом 30 днів.[34] 8 травня, обидва взяли участь у турнірі Super Tag J у спробі повернути чемпіонство, але їх здолали у фіналі команда Ель Самурая і Коджі Канемото.[35]

30 травня, Девітт узяв участь у турнірі 2010 Best of Super Juniors, і через 2 тижні закінчив свій блок на другому місці з п'ятьма перемогами, вийшовши у півфінал турніру.[36][37] 13 червня, здолав Таіджі Ішіморі у півфіналі, і згодом Кота Ібуші у фіналі, вигравши турнір, заробивши матч проти Наомічі Маруфуджі за Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі.[38] 19 червня на Dominion 6.19, Девітт здолав Маруфуджі, вигравши Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі вперше.[39] Одинадцять днів потому, Девітт, Тагучі і Хіроокі Гото виграли турнір J Sports Crown Openweight 6 Man Tag Tournament, здолавши Хіроші Танагаші, ТАДЖІРІ й Кушиду у фіналі.[40][41] Девітт вперше успішно захистив титул Юніорського Чемпіонства у важкій вазі 11 липня, здолавши Атуші Аокі.[42] Через тиждень, 19 липня, Девітт і Тагучі здолали Коджі Канемото і Ель Самурая, вигравши Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі вдруге як команда.[43] У серпні, Девітт узяв участь у найбільшому турнірі New Japan - G1 Climax, замінивши травмованого Наомічі Маруфуджі.[44] Девітт зміг виграти чотири зі своїх семи матчів у коловій стадії турніру, включаючи важливу перемогу над колишнім чотириразовим Чемпіоном IWGP у важкій вазі Хіроші Танагаші, але закінчив п'ятим у своєму блоці, і не зміг вийти у фінали через брак одного очка.[45][46] 3 вересня, Девітт вдруге успішно захистив Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі, здолавши представника DDT Pro-Wrestling Кенні Омегу.[47] Омега і Кота Ібуші, відомі як команда Golden☆Lovers, повернулися 11 жовтня на Destruction '10, і здолали Девітта і Тагучі, вигравши Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі.[48]

Девітт після програшу Юніорського Чемпіонства IWGP у важкій вазі Кота Ібуші на Dominion 6.18

11 грудня, Девітт втретє успішно захистив Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі, здолавши Дейві Річардса.[49] 4 січня 2011 року, на Wrestle Kingdom V in Tokyo Dome, Девітт успішно захистив титул проти Кота Ібуші, помстившись за програш Юніорського Командного Чемпіонства IWGP.[50][51] 23 січня на Fantastica Mania 2011, на спільному шоу New Japan і Consejo Mundial de Lucha Libre (CMLL) в Токіо, Девітт і Тагучі здолали Кенні Омегу і Кота Ібуші, повернувши Юніорське Командне Чемпіонство IWGP, зробивши Девітта вдруге подвійним чемпіоном.[52][53] Девітт продовжив свій стрік, захищаючи свій Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі проти реслерів поза New Japan, коли він успішно захистив титул проти Така Мічіноку 20 лютого, і Кушіди 19 березня.[54][55] У травні, взяв участь у Invasion Tour 2011, перший тур New Japan по Сполученим Штатам, під час якого він успішно захистив Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі проти Лоу Кі 14 травня у Нью-Йорку, і Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі проти Strong Style Thugz (Хомісайд і Лоу Кі) 15 травня у Філадельфії, Пенсильванії.[56][57] 26 травня, Девітт узяв участь у турнірі 2011 Best of Super Juniors. Програвши матч відкриття проти Дейві Річардса, Девітт провів переможний стрік у 7 матчів, закінчивши першим у своєму блоці у турнірі по круговій системі.[58][59] 10 червня, Девітт вилетів з турніру у півфіналі проти свого напарника по команді, Рюсукі Тагучі.[60] 18 червня на Dominion 6.18, Девітт програв Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі переможцю Best of the Super Juniors, Кота Ібуші, закінчивши рейн у 364 дні.[61][62]

23 червня, Девітт, Тагучі та Хіроокі Гото виграли другий турнір J Sports Crown Openweight 6 Man Tag Team Tournament підряд, здолавши команду Гіганта Бернарда, Джушіна Тандера Лайгера і Карла Андерсона у фіналах триденного турніру.[63] 24 липня, Девітт отримав матч-реванш за Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі на Ryōgoku Peter Pan 2011, але не зміг повернути титул у Ібуші.[64] Це призвело до матчу 14 серпня, де Аполло 55 успішно захистили Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі проти Golden☆Lovers.[65] 11 вересня, Аполло 55 здолали Таічі й Таку Мічіноку, всьому успішно захистивши Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі, побивши рекорд за найбільшу кількість успішних захистів за один рейн.[66] Коли Кота Ібуші був змушений вакантувати Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі, після вивиху лівого плеча, Девітт як колишній чемпіон, отримав матч за вакантний титул.[67] 19 вересня, Девітт здолав Кушиду, вигравши Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі вдруге.[68] 10 жовтня на Destruction `11, Девітт і Тагучі програли Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі No Remorse Corps (Дейві Річардс і Роккі Ромеро).[69] Девіт вперше захистив свій титул свого другого рейну 12 листопада на Power Struggle, здолавши Таку Мічіноку,[70] а далі здолав реслера, який утримав його у матчі за командний титул, Дейві Річардса, у своєму другому захисті.[71] 23 грудня, Девітт здолав іншого представника No Remorse Corps, Роккі Ромеро, втретє успішно захистивши Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі.[72] 4 січня 2012 року на Wrestling Kingdom VI in Tokyo Dome, Девітт і Тагучі здолали Річардса і Ромеро, аби знови повернути Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі, що стало шостим рекордним рейном Девітта.[73] 12 лютого на The New Beginning, Аполло 55 програли командні титули назад No Remorse Corps у своєму першому захисті.[74] Це призвело до матчу, де Девітт здолав Дейві Річардса, вчетверте успішно захистивши Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі.[75]

14 березня 2012 року, Девітт подорожував Мексикою у своєму першому турі по країні з промоушеном Consejo Mundial de Lucha Libre, завдяки робочим відносинам між New Japan і CMLL.[76][77] Після відсторонення від виступів через травму литки у свій перший тиждень у Мексиці, Девітт здійснив дебют у CMLL 23 березня, у команді з Марко Корлеоне і Рашем у матчі 3-на-3 у головній події, де вони зустрілися з Мефісто, Ультімо Гегеро і Воладором Дж. Утримавши Воладора Дж., Девітт викликав його на матч за Історичне Чемпіонство Світу NWA у середній вазі.[78][79] 30 березня, Девітт здолав Воладора Дж., ставши Історичним Чемпіоном Світу NWA у середній вазі..[80][81] 3 травня на Wrestling Dontaku 2012, Девітт програв Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі Лоу Кі у своєму п'ятому захисті, закінчивши свій другий рейн у 227 дні.[82] 27 травня, Девітт узяв участь у турнірі 2012 Best of the Super Juniors, який він почав з поразок проти Кушіди й Таічі.[83][84] Девіт здійснив повернення, вигравши 5 із 6 матчів, які залишилися, включаючи перемогу над Джушіном Тандером Лайгером у фінальному матчі кругової системі турніру, закінчивши свій блок другим, і вийшовши до півфіналу.[85] Наступного дня, Девітт вилетів з турніру у півфіналі від Лоу Кі.[86] 8 липня, Девітт здолав Таічі, вперше успішно захистивши Історичне Чемпіонство Світу NWA у середній вазі.[87] Його другий успішний захист титулу пройшов 29 липня, коли він здолав попереднього чемпіона Воладора Дж. у матчі-реванші у головній події New Japan у Коракуен Холлі.[88] 12 вересня, Девітт повернувся в Мексику на ще один тур з CMLL.[89] Девітт провів свій перший матч після повернення у CMLL на 79th Anniversary Show, де він, Атлантіс і Містіко ІІ програли у матчі 3-на-3Драгону Рохо Дж., Негро Касасу і Ультімо Гереро, коли Рохо утримав Девітта.[90][91] 21 вересня, Девітт був знову утриманий Рохо у матчі 3-на-3, де він у команді з Blue Panther і Ла Сомбра зустрівся з Рохо, Містером Агілою, і Таічі. У підсумку, Девітт прийняв виклик Рохо за Історичне Чемпіонство NWA у середній вазі.[92] 28 вересня на шоу CMLL Super Viernes, Девітт програв титул Рохо, закінчивши свій рейн у 182 дні.[93][94]

Девітт повернувся у New Japan 8 жовтня на King of Pro-Wrestling, викликавши Юніорського Чемпіона IWGP у важкій вазі Лоу Кі на титульний матч, після того, як той зберіг титул проти Кота Ібуші.[95][96] 21 жовтня, Аполло 55 взяли участь у турнірі 2012 Super Jr. Tag Tournament, здолавши Chaos World Wrestling Warriors (Браян Кендрік and Лоу Кі) у їхньому матчі першого раунду.[97] 2 листопада, Девітт і Тагучі здолали діючих Юніорських Командних Чемпіонів IWGP у важкій вазі, Forever Hooligans (Алекс Козлов і Рокі Ромеро), вийшовши у фінал турніру, де, того ж дня, їх здолали Time Splitters (Алекс Шеллі та Кушіда).[98] 11 листопада на Power Struggle, Девітт здолав Лоу Кі, вигравши Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі в третє.[99][100] 4 січня 2013 року на Wrestle Kingdom 7 in Tokyo Dome, Девітт здолав Лоу Кі та Коту Ібуші у тристоронньому матчі у своєму першому успішному захисті титулу.[101][102] Після перемоги, Девітт прийняв виклик на матч за титул від свого напарника по команді, Рюсуке Тагучі.[103] 3 лютого, Девітт здобув велику перемогу, коли він утримав діючого Чемпіона IWGP у важкій вазі, Хіроші Таганаші у командному матчі, де він і Карл Андерсон зустрілися з Танахаші й Тагучі.[104] Сім днів потому, Девітт здолав Тагучі на The New Beginning, вдруге успішно захистивши Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі.[105] 3 березня, Девітт у головній події 41 річниці New Japan, програв Хіроші Танахаші у нетитульному матчі.[106] Після поразки, Девітт почав проявляти більш зухвалого і лиходійського персонажа, регулярно неповажаючи своїх опонентів і напарників, за виключенням Рюсуке Тагучі, з яким він намагався знайти порозуміння.[107][108] 5 квітня, Девітт здолав Алекса Шеллі, втретє успішно захистивши Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі.[109] Два дні потому на Invasion Atack, Аполло 55 безуспішно кинули виклик Time Splitters за Юніорське Командне Чемпіонство IWGP у важкій вазі, після чого Девітт зрадив Тагучі, закінчивши їх довгострокове партнерство, і дебютував Bad Luck Fale у якості вишибали, а також охрестив себе "Справжнім Рокенроллою".[110][111]

Bullet Club (2013–2014)

[ред. | ред. код]
Девітт у Червні 2013 р.

Перший матч між двома учасниками Аполло 55 відбувся 3 травня на Wrestling Dontaku 2013, де Девітт і Фейл здолали Тагучі і Капітана New Japan у командному матчі.[112] Пізніше на події, Девітт і Фейл приєдналися до атаки Карла Андерсона і Тама Тонги на Хіроші Танагаші.[113] Згодом нове угрупування було названо "Bullet Club".[114][115] 24 травня, Девітт узяв участь у турнірі 2013 Best of Super Juniors, де він закінчив свій блок переможцем з чистим рекордом у вісім перемог,[116] хоча часто перемагав після втручання напарників по Bullet Club.[117][118][119] 9 червня, Девіт здолав Кенні Омегу у півфіналі і Алекса Шеллі у фіналі, вигравши свій другий турнір Best of Super Juniors.[120][121][122] Після перемоги, Девітт викликав Хіроші Танагаші, одночасно назвавши свою ціль - стати першим реслером, хто тримає Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі та Чемпіонство IWGP у важкій вазі.[123][124]

22 червня на Dominion 6.22, Девітт здолав Танагаші з допомогою Bullet Club, заробивши свій перший матч за Чемпіонство IWGP у важкій вазі.[125] Пізніше на події, діючий Чемпіон IWGP у важкій вазі Казучіка Окада прийняв виклик Девітта на матч за титул за умови, що Девітт захистить своє Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі проти його напарника по Хаосу, Гедо.[125][126] 5 липня, Девітт здолав Гедо у своєму четвертому успішному захисті, заробивши матч за Чемпіонство IWGP у важкій вазі проти Окади.[127][128] Титульний матч між двома пройшов 20 липня, у якому Окада здолав Девітта, незважаючи на втручання Bullet Club.[129][130][131][132] 1 серпня, Девітт здолав Окаду, з допомогою Фейла, у головній події першого дня 2013 G1 Climax.[133] Незважаючи на три великі перемоги над колишніми Чемпіонами IWGP у важкій вазі Хіроші Танагаші,[134] Сатоші Коджімою,ref>ブシモ Presents G1 Climax 23. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 11 August 2013.</ref> і Тогі Макабе,[135] Девітт не зміг вийти зі свого блоку, закінчивши турнір з п'ятьма перемогами, і чотирма поразками.[135] Протистояння з Танагаші досягло кульмінації у Матчі Смерті з лісорубами 29 вересня на Destruction, де Танагаші вийшов переможцем.[136]

Девітт з Bullet Club у Вересні 2013 р.

Після завершення протистояння з Танагаші, Девітт почав нове протистояння з Тогі Макабе, який відіграв значну роль у програші у Матчі Смерті з лісорубами.[137] В той же час, Девітт отримав нового претендента на Юніорське Чемпіонство IWGP у важкій вазі, нещодавнє підписання NJPW Кота Ібуші, який утримав його у командному матчі 9 листопада на Power Struggle, де він і Bad Luck Fale програли Ібуші та Макабе.[138] З 23 листопада і 7 грудня, Девітт і Фейл взяли участь у 2013 World Tag League, де вони закінчили турнір з рекордом у 3 перемоги і 3 поразки, програвши Капітану New Japan і Хіроші Танагаші, команді, яка не перемагала до цього, що коштувало їм місце у півфіналі.[139][140]

Девітт у своєму фінальному матчі в NJPW проти Рюсуке Тагучі на Invasion Attack 2014

4 січня 2014 на Wrestle Kingdom 8 in Tokyo Dome, чотирнадцяти-місячний рейн Девітта Юніорського Чемпіона IWGP у важкій вазі закінчився, програвши титул Кота Ібуші у п'ятому захисті.[141][142] Девітт проводив весь матч з розмальованим обличчям і тілом, продовживши розмальовувати тіло у великих матчах в NJPW.[142][143] Наступного дня, Девітта атакував Рюсуке Тагучі, який щойно повернувся після семимісячної відсутності через травму, відновивши протистояння між двома партнерами.[144] 6 квітня на Invasion Attack 2014, через рік після розпаду Аполло 55, Девітт зустрівся з Тагучі в одиночному матчі. Під час матчу, Девітт постійно повторював новим учасникам Bullet Club, The Young Bucks (Метт і Нік Джексон), не втручатися у матч. У підсумку ті зрадили його. В кінці, Тагучі здолав Девітта, після чого ці двоє потиснули один одному руки, закінчивши їх протистояння один з одним.[145] Наступного дня, New Japan анонсували відхід Девітта з промоушену.[146][147]

WWE

[ред. | ред. код]

Чемпіон NXT (2014–2016)

[ред. | ред. код]
Балор з розписом по тілу у березні 2015 р.

15 травня 2014 року, повідомлялося, що Девітт підписав контракт з WWE, і приєднається до NXT - підготовчого майданчика промоушену, як тільки отримає візу.[148] 28 липня, WWE офіційно підтвердили підписання Девітта, анонсувавши, що він відправляється на NXT того ж дня.[149][150] 24 вересня, було оголешено його нове рінг-ім'я - Фінн Балор,[151] яке походить від ірландського міфологічного персонажа Фінна Маккула, і Балора, що ірландською гельською означає "Король Демон".[152][153] Балор здійснив свій дебют на NXT 6 листопада 2014 року, допомігши Хідео Ітамі проти The Ascension (Коннор і Віктор).[154] У своєму дебютному матчі, він й Ітамі здолали Джастіна Гебріела і Тайсона Кідда у командному матчі.[155] Після сутичок з The Ascension, Балор й Ітамі здолали їх на NXT TakeOver: R Evolution 11 грудня, де він дебютував свою фірмову тілесну розмальовку.[156] Згодом, Балор узяв участь у турнірі за претендентство №1 за Чемпіонство NXT, здолавши Кертіса Акселя у першому раунді,[157] Ітамі у півфіналі,[158] і Адріана Невілла у фіналі 11 лютого на NXT TakeOver: Rival.[159] Балор отримав свій титульний матч проти Кевіна Овенса 25 березня, але безуспішно.[160]

Балор після захисту Чемпіонства NXT на NXT TakeOver: Dallas у квітні 2016 р.

Здолавши Тайлера Бріза 20 травня на NXT TakeOver: Unstoppable,[161] Балор отримав ще один шанс поборотися за титул проти Овенса 4 липня на The Beast in the East у Токіо, Японії, здолавши Овенса, вигравши Чемпіонство NXT.[162] Балор здолав Овенса у матчі з драбинами, зберігши титул на NXT TakeOver: Brooklyn 22 серпня.[163] Згодом, Балор узяв участь у турнірі Dusty Rhodes Tag Team Classic в серпні, у парі з Самоа Джо, і здолавши The Lucha Dragons (Сін Кара і Калісто) у першому раунді,[164] Енцо Аморе і Коліна Кесседі у чвертьфіналі,[165] Деша Вайлдера і Скотта Доусона у півфіналі, і Барона Корбіна та Райно у фіналі 7 жовтня на NXT TakeOver: Respect, вигравши турнір.[166] На випуску NXT від 4 листопада, Балор захищав Чемпіонство NXT від Аполло Крюса, але матч закінчився без результату після втручання Корбіна. який атакував обох. Джо вийшов і вигнав Корбіна перед тим, як зрадив Балора і атакував його,[167] розпочавши протистояння між двома.[168][169][170][171][172] На NXT TakeOver: London 16 грудня, Балор здолав Джо, зберігши титул.[173] 1 квітня на NXT TakeOver: Dallas, Балор зберіг титул у матчі-реванші проти Джо.[174] 17 квітня, Балор став найдовшим Чемпіоном NXT в історії (рекорд буде побитий Адамом Коулом у 2020 р.), побивши рекорд Невілла у 287 днів.[175] 21 квітня, Балор програв Чемпіонство NXT Джо на live шоу у Ловелл, Массачусетс, закінчивши рейн у 292 дні.[175] На NXT TakeOver: The End 8 червня, програвши Джо у першому матчі NXT у сталевій клітці, що стало його першою поразкою на TakeOver, а також першою поразкою в образі "Демона".ref name="NXTTheEnd">Caldwell, James. 6/8 "NXT Takeover" Results – CALDWELL'S Complete Live Report on "The End". Pro Wrestling Torch. Процитовано 8 June 2016.</ref> 30 липня, Балор провів свій останній матч на NXT, у команді з Шінске Накамурою, здолавши Боббі Руда і Самоа Джо.[176]

Реслінґ

[ред. | ред. код]
  • Фінішери
    • Як Фінн Балор
      • Coup de Grâce
    • Як принц Девітт
      • Bloody Sunday
      • Devitt's End
      • Prince's Throne
      • Reverse Bloody Sunday
      • Shingata Prince's Throne
  • Улюблені прийоми
    • Як Фінн Балор
      • Diving double foot stomp
      • Lifting inverted DDT
      • Pelé Kick
      • Running front dropkick
      • Sling Blade
    • Як Принц Девітт
      • Brainbuster
      • Diving double foot stomp
      • Overhead kick
  • Музичний супровід
    • «Молода ірландська рушниця»
    • «Ірландський капер»
    • «Справжній рок-н-рол'а»
    • «Демон»
  • Музичний супровід

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Last of C.T.U～C.T.U Farewell in Korakuen Hall～. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 30 вересня 2014.
  2. ↑ а б в Finn Bálor. WWE. Процитовано 7 листопада 2014.
  3. ↑ Bálor, Finn (25 листопада 2021). Nov. 23, 2001, I made my pro-wrestling debut. Thank you to everyone who helped me along the way. To everyone that cheered and boo'ed at the shows. To Hammerlock, NJPW, NXT, WWE and the Club. To all the men and women I work with. And to my family and wife for unwavering belief. Today, I ate cake. Процитовано 25 листопада 2021.
  4. ↑ а б Fergal Devitt - Bio. web.archive.org (англ.). NWA Pro – Australia. 19 лютого 2012. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 28 березня 2009.
  5. ↑ а б Fergal Devitt profile. web.archive.org (англ.). Online Worlds of Wrestling. 27 жовтня 2011. Архів оригіналу за 27 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  6. ↑ NXT Championship. WWE (англ.). Процитовано 29 липня 2016.
  7. ↑ First WWE Universal Champion crowned. WWE (англ.). Процитовано 21 серпня 2016.
  8. ↑ Fergal Devitt · TheJournal.ie. TheJournal.ie (англ.).
  9. ↑ Johnson, Vaughn (28 липня 2014). WWE officially announces acquisition of Fergal Devitt. https://www.inquirer.com (англ.).
  10. ↑ プリンス・デヴィット|選手名鑑|DataBase|新日本プロレスリング. web.archive.org. 5 листопада 2014. Архів оригіналу за 5 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  11. ↑ Kierans, Katie (12 січня 2014). Wrestling superstar Fergal: I’m an ordinary guy at home...in Japan I’m a high flier. Irish Mirror (англ.).
  12. ↑ Harrington, Joe. "WATCH: A fantastic piece with WWE star Finn Bálor's parents about his rise to the top". JOE.ie (англ.).
  13. ↑ Photos: Close look at Finn Bálor's family. WWE (англ.). Процитовано 27 травня 2021.
  14. ↑ а б Schwan, Brett (24 грудня 2010). Ten Questions With . . .Fergal Devitt. web.archive.org (англ.). Wrestling Clothesline. Архів оригіналу за 24 грудня 2010.
  15. ↑ Modaberi, Josh (4 листопада 2014). Interview: Prince Devitt aka Finn Bálor. www.cultofwhatever.com (амер.).
  16. ↑ @FinnBalor. "Nov. 23, 2001, I made my pro-wrestling debut. Thank you to everyone who helped me along the way. To everyone that cheered & boo'ed at the shows. To Hammerlock, NJPW, NXT, WWE and the Club. To all the men & woman I work with. And to my family & wife for unwavering belief. Today, I ate cake". – via Twitter.
  17. ↑ Rebecca Knox of G.L.O.R.Y. Wrestling: The Hardest Working Women In Independent Wrestling. web.archive.org (англ.). 8 липня 2005. Архів оригіналу за 8 липня 2005.
  18. ↑ "Wrestlers Database » Andy Roberts". CageMAtch (англ.).
  19. ↑ Russell, Steve (5 лютого 2020). Jordan Devlin On NXT UK, His Relationship With Finn Balor. SEScoops (амер.).
  20. ↑ "Jordan Devlin Says He's Been Connected with Finn Balor Since Age 12" (англ.). 4 лютого 2020.
  21. ↑ а б в Nelson, Marco (12 квітня 2008). "The Toukon Report by Marco Nelson" (англ.). New Japan Dojo. Архів оригіналу за 12 квітня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  22. ↑ а б "Fergal Devitt Interview". Millenium Wrestling Federation (англ.). 6 грудня 2005.
  23. ↑ Johns, Fred (17 лютого 2016). NWA title tourney set to begin. Slam! Sports. Архів оригіналу за 17 лютого 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  24. ↑ "16 April 2006–NJPW at Tokyo Korakuen Hall, Japan before 1860 Fans". Online World Of Wrestling (англ.). 16 квітня 2006.
  25. ↑ Mooneyham, Mike (2 квітня 2016). From King to Prince to Warrior, NXT champ Finn Balor could be next big thing in WWE. Post and Courier (англ.).
  26. ↑ Pickering, Mark. "Prince Devitt of New Japan interview recap". Wrestling Observer/Figure Four Online (англ.). Процитовано 8 липня 2009.
  27. ↑ а б "Circuit2008 New Japan Ism" (яп.). Процитовано 30 вересня 2014.
  28. ↑ а б в International Wrestling Grand Prix Junior Heavyweight Tag Team Title. Wrestling-Titles (англ.). Процитовано 29 березня 2009.
  29. ↑ Byers, Ryan (25 березня 2009). "The Custom Made News Report 03.25.09". 411mania (амер.).
  30. ↑ "IWGP Jr. HEAVYWEIGHT TAG TEAM 61ST | NEW JAPAN PRO-WRESTLING". NJPW (англ.).
  31. ↑ "Best of the Super Jr. XVI ~The Hard Luck Soldiers~ (5/30/09 to 6/14/09)". Strong Style Spirit (англ.). 24 вересня 2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  32. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan “SUPER J-CUP 5TH STAGE”, 12/23/09. web.archive.org (англ.). 27 вересня 2011. Архів оригіналу за 27 вересня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  33. ↑ "4 January New Japan Tokyo Dome report – legends, promotional wars" (англ.). 4 січня 2010.
  34. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » Apollo 55 vacate IWGP Jr. Tag Title; new champions on 5/8!. Strong Style Spirit. 27 лютого 2012. Архів оригіналу за 27 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  35. ↑ 新日本プロレスオフィシャルWEBサイト　-試合結果-. NJPW (яп.). 11 травня 2010. Архів оригіналу за 11 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  36. ↑ "(Results) New Japan 5/30/10". Strong Style Spirit (англ.). 30 травня 2010.
  37. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan, 6/12/10. Strong Style Wrestling (англ.). 12 березня 2012. Архів оригіналу за 12 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  38. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan, 6/13/10. Strong Style Spirit (англ.). 13 червня 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  39. ↑ (Results) New Japan "DOMINION 6.19", 6/19. Strong Style Spirit (англ.). 19 червня 2010.
  40. ↑ 新日本プロレスオフィシャルWEBサイト　-試合結果-. New japan Pro Wrestler (яп.). 30 червня 2010. Архів оригіналу за 2 липня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  41. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan, 6/30/10. New Japan Pro Wrestling (яп.). 30 червня 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  42. ↑ "(Results) New Japan, 7/11/10 & G1 Climax 2010 cast announced; Shiozaki, Marufuji, Kojima!". Strong Style Spirit (англ.). 11 липня 2010.
  43. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan, 7/19/10. Strong Style Spirit (англ.). 19 липня 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  44. ↑ "Devitt replaces Marufuji in the G1". Strong Style Spirit (англ.). 5 серпня 2010.
  45. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan, 8/14/10. Strong Style Spirit (англ.). 14 серпня 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  46. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan, 8/15/10. Strong Style Spirit (англ.). 15 серпня 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  47. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan, 9/3/10. Strong Style Wrestling. 3 вересня 2010. Архів оригіналу за 27 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  48. ↑ Strong Style Spirit » Blog Archive » [Results] New Japan, 10/11/10. Strong Style Spirit (англ.). 11 жовтня 2010. Архів оригіналу за 14 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  49. ↑ "(Results) New Japan, 12/11/10 & Liger wins another title in USA". Strong Style Spirit (англ.). 11 грудня 2010. Архів оригіналу за 28 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  50. ↑ レッスルキングダムV ｉｎ 東京ドーム. New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 4 січня 2011.
  51. ↑ Gerweck, Steve (4 січня 2011). 1/4 TNA and NJPW Results: Tokyo, Japan. Wrestleview (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  52. ↑ "NJPW Presents CMLL Fantastica Mania 2011". New Japan Pro Wrestling (англ.). 23 січня 2011.
  53. ↑ (Results) New Japan x CMLL, 1/23/11. Strong Style Spirit (англ.). 23 січня 2011.
  54. ↑ "The New Begginning". New Japan Pro Wrestling. 20 лютого 2011.
  55. ↑ (Results) New Japan, 3/19/11. Strong Style Spirit (англ.). 19 березня 2011.
  56. ↑ Martin, Adam (15 травня 2011). 5/14 New Japan Pro Wrestling Results: New York. Wrestleview (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  57. ↑ Martin, Adam (16 травня 2011). 5/15 New Japan Pro Wrestling Results: Philly, PA. Wrestleview (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  58. ↑ (Results) New Japan, 5/26/11. Strong Style Spirit (англ.). 26 травня 2011.
  59. ↑ (Results) New Japan, 6/8/11. Strong Style Spirit (англ.). 8 червня 2011.
  60. ↑ "Best of the Super Jr.XVII ~ Bring it on!". New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 10 червня 2011.
  61. ↑ "Dominion 6.18". New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 18 червня 2011.
  62. ↑ Caldwell, James (18 червня 2011). NJPW News: Results from Dominion PPV Saturday - MVP's first IWGP IC Title defense, TNA wrestler appears, key title change. www.pwtorch.com (англ.).
  63. ↑ "「J Sports Crown」 ～無差別級6人タッグトーナメント～". New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 23 червня 2011.
  64. ↑ "Ibushi retains IWGP Jr. over Devitt in DDT". Strong Style Spirit (англ.). 24 липня 2011. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  65. ↑ "ブシロード Presents G1 Climax XXI ～The Invincible Fighter～" (англ.). 14 серпня 2011.
  66. ↑ "(Results) New Japan, 9/11/11". Strong Style Spirit (англ.). 11 вересня 2011. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  67. ↑ "9.19神戸大会全カード決定! 飯伏が負傷欠場、デヴィvsKushidaで"新王者"決定戦！金本vs魔界28号は星野勘太郎メモリアルマッチ!!" (яп.). 12 вересня 2011.
  68. ↑ "G1 Climax Special 2011". New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 19 вересня 2011.
  69. ↑ "Destruction `11". New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 10 жовтня 2011.
  70. ↑ POWER STRUGGLE. New Japan Pro Wrestling (яп.). 14 листопада 2011. Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 12 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  71. ↑ "New Japan Alive 2011". New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 4 грудня 2011.
  72. ↑ "Road to KINGDOM 1st". New Japan Pro Wrestling (яп.). 8 січня 2012. Архів оригіналу за 8 січня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  73. ↑ "NJPW 40th anniversary Tour. レッスルキングダムVI in 東京ドーム". New Japan Pro Wrestling (яп.). 4 січня 2012. Архів оригіналу за 8 січня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  74. ↑ "The New Beginning". New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 12 лютого 2012.
  75. ↑ "The New Beginning". New Japan Pro Wrestling (яп.). Процитовано 12 лютого 2012.
  76. ↑ プリンス・デヴィットがメキシコ到着!! CMLL遠征がいよいよ本格スタート!!. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 16 березня 2012. Процитовано 16 березня 2012.
  77. ↑ Ruiz Glez, Alex (14 березня 2012). Imagen: Prince Devitt ya está en México. SuperLuchas (ісп.). Процитовано 16 березня 2012.
  78. ↑ Martin, Adam (17 березня 2012). Viva La Raza! Lucha Weekly. Wrestleview. Архів оригіналу за 19 March 2012. Процитовано 24 березня 2012.
  79. ↑ Ruiz Glez, Alex (24 березня 2012). Imagen: Prince Devitt en la Arena México – Logra su primera victoria. SuperLuchas (ісп.). Процитовано 24 березня 2012.
  80. ↑ Salazar López, Alexis A. (31 березня 2012). Viernes 30 de Marzo '12. Consejo Mundial de Lucha Libre (ісп.). Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
  81. ↑ 【写真大量追加!!】メキシコで快挙！デヴィットがボラドールJr.を破って、NWA世界ヒストリック・ミドル級王座を奪取!!. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 2 квітня 2012. Процитовано 2 квітня 2012.
  82. ↑ NJPW 40th anniversary レスリングどんたく 2012. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 3 травня 2012. Процитовано 3 травня 2012.
  83. ↑ NJPW 40th anniversary Tour Best of the Super Jr. XIX ～The door to the glory～. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 9 червня 2012.
  84. ↑ NJPW 40th anniversary Tour Best of the Super Jr. XIX ～The door to the glory～. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 9 червня 2012.
  85. ↑ NJPW 40th anniversary Tour Best of the Super Jr. XIX ～The door to the glory～. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 9 червня 2012.
  86. ↑ NJPW 40th anniversary Tour Best of the Super Jr. XIX ～The door to the glory～. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 10 червня 2012.
  87. ↑ NJPW 40th anniversary Tour Kizuna Road. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 8 червня 2012.
  88. ↑ NJPW 40th anniversary Last Rebellion. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 29 червня 2012.
  89. ↑ プリンス・デヴィット選手がメキシコ入り！ プリンス・デヴィット選手がメキシコ入り！. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 13 вересня 2012. Процитовано 13 вересня 2012.
  90. ↑ Salazar López, Alexis A. (15 вересня 2012). Viernes 14 de Septiembre '12. Consejo Mundial de Lucha Libre (ісп.). Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 15 вересня 2012.
  91. ↑ 【CMLL】プリンス・デヴィット参戦『アニベルサリオ』試合結果. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 17 вересня 2012. Процитовано 18 вересня 2012.
  92. ↑ Salazar López, Alexis A. (22 вересня 2012). Viernes 21 de Septiembre '12. Consejo Mundial de Lucha Libre (ісп.). Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.
  93. ↑ Salazar López, Alexis A. (29 вересня 2012). Viernes 28 de Septiembre '12. Consejo Mundial de Lucha Libre (ісп.). Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 29 вересня 2012.
  94. ↑ デヴィットが、ドラゴン・ロホ・ジュニアに敗れ、NWA世界ヒストリック王座から、陥落!!. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 1 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  95. ↑ NJPW 40ｔｈ anniversary King of Pro-Wrestling. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 8 жовтня 2012.
  96. ↑ Caldwell, James (8 жовтня 2012). Japan News: TNA stars drop Tag Titles, former WWE stars win Tag Titles, Low-Ki recaptures title, more. Pro Wrestling Torch. Процитовано 8 жовтня 2012.
  97. ↑ NJPW 40ｔｈ anniversary Tour Road to Power Struggle. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 21 жовтня 2012.
  98. ↑ NJPW 40ｔｈ anniversary Tour Road to Power Struggle. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 2 листопада 2012.
  99. ↑ NJPW 40th anniversary Power Struggle. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 11 листопада 2012.
  100. ↑ Meltzer, Dave (11 листопада 2012). Sun. update: Turning Point preview, PPV title change, Mania tickets, Big Show, Cena, Linda McMahon campaign, New WWE announcer debuts, Major wrestling historical anniversary. Wrestling Observer Newsletter. Процитовано 11 листопада 2012.
  101. ↑ Wrestle Kingdom 7 ～Evolution～ in 東京ドーム. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 4 січня 2013.
  102. ↑ Show Results – 1/4 New Japan Tokyo Dome Show: Former WWE stars in undercard matches, Tanahashi vs. Okada, did any titles change hands?. Pro Wrestling Torch. 4 січня 2013. Процитовано 4 січня 2013.
  103. ↑ Wrestle Kingdom 7 ～Evolution～ in 東京ドーム. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 4 січня 2013.
  104. ↑ Road to The New Beginning. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 3 лютого 2013.
  105. ↑ The New Beginning. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 10 лютого 2013.
  106. ↑ 旗揚げ記念日 旗揚げ記念日. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 3 березня 2013.
  107. ↑ New Japan Cup 2013. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 5 квітня 2013.
  108. ↑ New Japan Cup 2013. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 5 квітня 2013.
  109. ↑ Road to Invasion Attack. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 5 квітня 2013.
  110. ↑ Invasion Attack. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Архів оригіналу за 6 травня 2013. Процитовано 7 квітня 2013.
  111. ↑ Caldwell, James (7 квітня 2013). Caldwell's New Japan "Invasion Attack" iPPV report 4/7: Complete "virtual-time" coverage of new IWGP World champion, U.S. stars in title matches, more. Pro Wrestling Torch. Процитовано 7 квітня 2013.
  112. ↑ レスリングどんたく 2013. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 3 травня 2013.
  113. ↑ レスリングどんたく 2013. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 3 травня 2013.
  114. ↑ 「イッツ・リィィィアル!! 」なんとアンダーソン、トンガとも合体!! デヴィットが外国人軍団"Bullet Club"結成!!. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 3 травня 2013. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 3 травня 2013.
  115. ↑ Show results – 5/3 NJPW Dontaku PPV: U.S. stars lose titles or title matches, Okada's first IWGP Title defense, more. Pro Wrestling Torch. 4 травня 2013. Процитовано 4 травня 2013.
  116. ↑ Best of the Super Jr. XX. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 6 червня 2013.
  117. ↑ Best of the Super Jr. XX. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 6 червня 2013.
  118. ↑ Best of the Super Jr. XX. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 6 червня 2013.
  119. ↑ Best of the Super Jr. XX. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 6 червня 2013.
  120. ↑ Best of the Super Jr. XX. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  121. ↑ And the winner of the 2013 Best Of The Super Juniors is... Wrestling Observer Newsletter. 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  122. ↑ デヴィット優勝「次は棚橋」／新日本. Nikkan Sports (яп.). 10 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  123. ↑ 新日スーパージュニア全勝Ｖのデヴィットが棚橋狩りへ. Tokyo Sports (яп.). 11 червня 2013. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 11 червня 2013.
  124. ↑ デヴィットＩＷＧＰシングル２冠を狙う. Nikkan Sports (яп.). 11 червня 2013. Процитовано 11 червня 2013.
  125. ↑ а б Dominion 6.22. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 22 червня 2013.
  126. ↑ Show results – 6/22 NJPW Dominion iPPV: Devitt vs. Tanahashi, NWA Title defended, Benjamin, Hoyt, Shelley, more. Pro Wrestling Torch. 22 червня 2013. Процитовано 22 червня 2013.
  127. ↑ 吉野家Presents Kizuna Road 2013. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 5 червня 2013.
  128. ↑ デヴィットＶ４！オカダ戦に弾み. Tokyo Sports (яп.). 6 липня 2013. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 6 липня 2013.
  129. ↑ 吉野家Presents Kizuna Road 2013. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 20 липня 2013.
  130. ↑ 王者オカダ、３度目防衛成功／新日本. Nikkan Sports (яп.). 21 липня 2013. Процитовано 20 липня 2013.
  131. ↑ Ｖ３成功のＩＷＧＰ王者・オカダがＧ１連覇宣言＝新日本プロレス. Sports Navi (яп.). Yahoo!. 21 липня 2013. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 20 липня 2013.
  132. ↑ Namako, Jason (20 липня 2013). 7/20 NJPW iPPV Results: Akita, Japan (Devitt vs. Okada). Wrestleview. Процитовано 20 липня 2013.
  133. ↑ ブシモ Presents G1 Climax 23. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 1 серпня 2013.
  134. ↑ ブシモ Presents G1 Climax 23. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 11 серпня 2013.
  135. ↑ а б ブシモ Presents G1 Climax 23. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 11 серпня 2013.
  136. ↑ Destruction. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 29 вересня 2013.
  137. ↑ 10.14両国、全カード発表!! オカダvs棚橋! 中邑vs丸藤! 内藤vs裕二郎! 永田vs桜庭! 柴田vs石井! "X"とは？. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 30 вересня 2013. Процитовано 30 вересня 2013.
  138. ↑ Power Struggle. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 9 листопада 2013.
  139. ↑ World Tag League 2013. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 7 грудня 2013.
  140. ↑ World Tag League 2013. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 7 грудня 2013.
  141. ↑ バディファイトPresents Wrestle Kingdom 8 in 東京ドーム. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 4 січня 2014.
  142. ↑ а б Caldwell, James (4 січня 2014). Caldwell's NJPW Tokyo Dome results 1/4: Complete "virtual-time" coverage of New Japan's biggest show of the year – four title changes, former WWE/TNA stars featured, more. Pro Wrestling Torch. Процитовано 4 січня 2014.
  143. ↑ Chiverton, George (7 серпня 2014). Chiverton's NXT rankings & evaluation: Latest Network Era Rankings, plus Prince Devitt preview, more. Pro Wrestling Torch. Процитовано 12 грудня 2014.
  144. ↑ New Year Dash !!. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 5 січня 2014.
  145. ↑ Invasion Attack 2014. New Japan Pro-Wrestling (яп.). Процитовано 6 квітня 2014.
  146. ↑ プリンス・デヴィット選手から、新日本プロレス退団の申し入れ. New Japan Pro-Wrestling (яп.). 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  147. ↑ Caldwell, James (7 квітня 2014). NJPW news: A.J. Styles to challenge for New Japan's top title, Prince Devitt "submits resignation," NWA World Title & Tag Title matches announced for next week. Pro Wrestling Torch. Процитовано 7 квітня 2014.
  148. ↑ Johnson, Mike (15 травня 2014). Update on big WWE signing. Pro Wrestling Insider. Процитовано 16 травня 2014.
  149. ↑ Clapp, John (28 липня 2014). WWE signs Fergal Devitt to NXT. WWE. Архів оригіналу за 16 червня 2015. Процитовано 28 липня 2014.
  150. ↑ McDonald, Karl (29 липня 2014). Fergal Devitt signs with WWE. The Independent. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
  151. ↑ Johnson, Mike (24 вересня 2014). Prince Devitt's WWE name is... Pro Wrestling Insider. Процитовано 25 вересня 2014.
  152. ↑ Johnson, Mike (27 вересня 2014). Details behind Prince Devitt's new WWE persona. Pro Wrestling Insider. Процитовано 12 жовтня 2014.
  153. ↑ NXT GM William Regal comments on Finn Bálor's NXT debut. WWE. YouTube. 6 листопада 2014. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2014.
  154. ↑ Parry, Josh (25 вересня 2014). WWE news: NXT spoilers for Oct. & November – Full Results from Thursday's TV taping at Full Sail University. Pro Wrestling Torch. Процитовано 26 вересня 2014.
  155. ↑ Twiss, Andrew (24 жовтня 2014). Complete 10/24 WWE NXT spoilers from Full Sail University. Pro Wrestling Insider. Процитовано 24 жовтня 2014.
  156. ↑ Caldwell, James (11 грудня 2014). Caldwell's WWE NXT Takeover results 12/11: Complete virtual-time coverage of Neville vs. Zayn for the NXT Title, Itami & Balor, Charlotte, Kevin Steen/Owens's debut, Corey Graves retires. Pro Wrestling Torch. Процитовано 11 грудня 2014.
  157. ↑ James, Justin (21 січня 2015). James's WWE NXT report 1/21 - Week 136: Zayn-Owens announced for next "Takeover" special, #1 contender tournament begins, Charlotte defends Women's Title; Overall Reax. Pro Wrestling Torch. Процитовано 22 січня 2015.
  158. ↑ James, Justin (4 лютого 2015). James's WWE NXT report 2/4 - Week 138: Final hype for "Takeover" special, Balor vs. Itami in #1 contender tournament, Zayn-Owens video packages, more; Overall Reax. Pro Wrestling Torch. Процитовано 4 лютого 2015.
  159. ↑ James, Justin (11 лютого 2015). James's WWE NXT Takeover report 2/11: Zayn vs. Owens NXT Title match, Women's Title semi-main event, Neville vs. Balor, Itaml; Overall Reax. Pro Wrestling Torch. Процитовано 12 лютого 2015.
  160. ↑ James, Justin (25 березня 2015). James' WWE NXT report 3/25 - Week 145: Owens vs. Balor for NXT Title, Sasha Banks defends Women's Title; Overall Reax. Pro Wrestling Torch. Процитовано 26 березня 2015.
  161. ↑ Trionfo, Richard (20 травня 2015). WWE NXT TakeOver Unstoppable report: Banks vs. Lynch, Owens vs. Zayn, a new debut, who is the number one contender, and more. PWInsider. Процитовано 20 травня 2015.
  162. ↑ Caldwell, James (4 липня 2015). Caldwell's WWE Network special report 7/4: Complete "virtual-time" coverage of "Beast in the East" - Lesnar's in-ring return, Owens vs. Balor for NXT Title, more. Pro Wrestling Torch. Процитовано 4 липня 2015.
  163. ↑ Witner, Emerson (22 серпня 2015). WWE NXT TakeOver live results & main card: Finn Balor vs. Kevin Owens, Sasha Banks vs. Bayley, Samoa Joe, Jushin "Thunder" Liger. Wrestling Observer Newsletter. Архів оригіналу за 23 серпня 2015. Процитовано 19 вересня 2015.
  164. ↑ Radican, Sean (25 серпня 2015). WWE NEWS: Smackdown TV spoilers 8/27 - Radican's detailed in-person report. Pro Wrestling Torch. Процитовано 25 серпня 2015.
  165. ↑ James, Justin (30 вересня 2015). James's WWE NXT report 9/30 - Week 182: Balor & Joe in Dusty tournament, Ciampa and Gargano in singles matches, final "Takeover" card, more; Overall Reax. Pro Wrestling Torch. Процитовано 30 вересня 2015.
  166. ↑ Howell, Nolan (7 жовтня 2015). Bayley is the Iron Woman against Banks at NXT TakeOver: Respect. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 8 жовтня 2015.
  167. ↑ Trionfo, Richard (4 листопада 2015). WWE NXT report: Balor versus Crews, Asuka and a Total Diva, bonjour Eva Marie, tag title match next week, turmoil at the end of the show. Pro Wrestling Insider. Процитовано 17 грудня 2015.
  168. ↑ Trionfo, Richard (11 листопада 2015). WWE NXT report: tag title match, Bayley and Alexa in six person tag action, Samoa Joe explains himself, the Ascension are back next week, and what is going on with Nia Jax and Eva Marie?. Pro Wrestling Insider. Процитовано 17 грудня 2015.
  169. ↑ Trionfo, Richard (18 листопада 2015). WWE NXT report: women's title match, a lot of stuff for next week, tag champs in action, the plan is afoot, and more. Pro Wrestling Insider. Процитовано 17 грудня 2015.
  170. ↑ Trionfo, Richard (25 листопада 2015). #WWE #NXT report: Eva Marie versus Bailey...did the impossible happen?, a contract signing, a lot of attacks before and after matches, and more. PWInsider. Процитовано 17 грудня 2015.
  171. ↑ Trionfo, Richard (2 грудня 2015). WWE NXT report: Joe vs. Ciampa, matches made official for TakeOver, were the Vaudevillains ready willing and Gable?, and more. Pro Wrestling Insider. Процитовано 17 грудня 2015.
  172. ↑ Trionfo, Richard (9 грудня 2015). WWE NXT report: final tune up for NXT TAkeOver London, Balor and Crews versus Joe and Corbin in the main event, challengers on a mission, and more. Pro Wrestling Insider. Процитовано 17 грудня 2015.
  173. ↑ Meltzer, Dave (16 грудня 2015). NXT TakeOver London live results: Finn Balor vs. Samoa Joe, Bayley vs. Nia Jax. Wrestling Observer Newsletter. Процитовано 17 грудня 2015.
  174. ↑ Caldwell, James (1 квітня 2016). 4/1 NXT Takeover: Dallas Results – Caldwell's Complete Live Report on Nakamura vs. Zayn. Pro Wrestling Torch. Процитовано 2 квітня 2016.
  175. ↑ а б Meltzer, Dave (21 квітня 2016). Samoa Joe beats Finn Balor to win the NXT Title. Wrestling Observer Newsletter. Процитовано 22 квітня 2016.
  176. ↑ Finn Balor's official NXT send-off Saturday night in Houston. Pro Wrestling Torch. 31 липня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Фінн_Балор