Проскомидія — Вікіпедія

Проскоми́дія (грец. προσκομιδή, «принесення», «піднесення», від προσκομίζω — «приношу»)^[1] — перша частина^[2] літургії візантійського обряду (як Івана Златоустого, так і Василія Великого), що здійснюється у православних та східних католицьких церквах. На ній шляхом особливих священнодійств, з принесених хліба і вина готується матерія для євхаристії і при цьому здійснюється поминання всіх членів Церкви, як живих, так і покійних.

Здійснюється єпископом або ієреєм на жертовнику під час читання часів.

Для звершення проскомидії потрібно п'ять просфор. Та просфора, з якої беруться частинки для причастя вірних називається — агничною просфорою. Та, з якої витягуються частинки в честь Божої Матері — богородичною просфорою. А за чини святих — дев'ятичинною. Якщо є традиція приносити віруючими просфори на поминання, то перші п'ять випікаються більшими за розмірами.^[2]

Вино для причастя береться виноградне, червоне, яке своїм виглядом символізує кров Христову. Під час служби його двічі змішують з водою, в пам'ять про те, як із пробитого ребра Спасителя витекла кров і вода.^[2]

Для вирізання частинок з просфор вживається спеціальний ніж — копіє, який є образом того списа, котрим воїн проколов Христа, щоб упевнитися в смерті.^[3]

Проскомидія розпочинається молитвою «благословенний Бог наш»^[1].

Спочатку з найбільшої просфори вирізається та витягується середина, т. зв. агнець. Священик ставить його посередині дискоса та робить на ньому невеликі надрізи з чотирьох сторін. Далі він копієм «пробиває» — проколює Агнець з правого боку, та вливає до чаші вино та невелику кількість води^[3].

Далі з іншої просфори — богородичної — витягують частинку в честь Божої Матері, яку покладають із лівого від священника боку від агнця.^[3]

Із третьої просфори витягаються дев'ять частичок, на честь святих угодників: Іоана Предтечі, пророків, апостолів, святителів, мучеників, преподобних, безсрібників, праведних Іоакима та Анни, святого дня та святого, чия літургія звершується.^[2][3]

Із четвертої просфори виймаються частинки за здоров'я живих — тих, хто за кого подали «записки» на проскомідію.^[4]

П'ята просфора завжди призначена для виймання частинок за померлих.^[4] Пом'янувши всіх живих і померлих, священик знову повертається до четвертої просфори, з якої витягує частинку за себе, промовляючи слова «Пом'яни, Господи, і моє не достоїнство, та прости мені всяку провину вільну та невільну».^[2]

Крім того, виймаються також частинки і з просфор, що подаються віруючими за здоров'я і упокій з поминанням імен з пом'яників. Вийняті з просфор часточки в кінці літургії занурюються в святу чашу, при проголошенні священиком слів: «Омий, Господи, гріхи тих, що поминаються тут Чесною Твоєю Кров'ю, молитвами святих Твоїх».^[3]

Після звершення проскомідії, диякон або паламар приносять до жертівника розпалене кадило. Священик обвіває почергово фіміамом звіздицю, та покриває нею дискос, а дискос — першим малим покрівцем. Так само, він обвіває другий малий покрівець, покриваючи чашу, а більшим, т. зв. воздухом покриває чашу та дискос одночасно.^[2]

Завершується проскомідія кадінням св. жертовника та заготовлених на ньому св. дарів. Після завершення молитов священник промовляє т. зв. відпуст^[5] (коротку молитву^[6]) та після кадіння храму — починається сама божественна літургія.^[2]

При звершенні проскомидії священні предмети та дії мають особливе символічне значення^[5][7]:

• Дискос знаменує ясла, вифлиємську печеру.
• З'єднання всіх часток у певному порядку на дискосі символізує всю Церкву.
• Звіздиця — вифлеємську зірку.
• Покрівці і пелена-воздух символізують пелени під час Різдва Христового і плащаницю при Його похованні.
• Потир — чашу, в якій священнодіяв Ісус Христос.
• Приготування агнця — Різдво, страждання і смерть Ісуса Христа.
• Кадило і ладан — подарунки, принесені волхвами і запашні мазі, принесені Никодимом при похованні Господа.
• Копіє, який є образом того списа, котрим воїн проколов Христа, щоб упевнитися в смерті.

• Проскомідія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Проскомидія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1522. — 1000 екз.