Пруський Віктор Федорович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пруський.
Віктор Пруський
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження26 листопада 1970(1970-11-26)
Рівне
Смерть9 грудня 2019(2019-12-09) (49 років)
Жолобок
Військова служба
Роки служби2016-2019
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 14 ОМБр
Війни / битви

Російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Фе́дорович Пру́ський (1970—2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився 1970 року у місті Рівне. Закінчив рівненську ЗОШ № 18. Починаючи з 5 класу школи займався альпінізмом, разом зі своєю групою обійшов гори Кавказу. Після закінчення школи призваний на строкову службу, проходив у 4-й розвідувальній роті 8-ї окремої бригади спеціального призначення; 1989 року виконував завдання в Грузії. Звільнився із строкової служби 18 жовтня 1990 року, влаштувався працювати неофіційно — його товариш мав бокс з ремонту автівок, а у Віктора був хист до ремонту двигунів, працював там деякий час.

З 2016 року проходив військову службу за контрактом; молодший сержант, командир БМП підрозділу 14-ї бригади. Брав участь у боях за Щастя. 25 січня 2019-го термін контракту сплинув, а вже 22 травня знову пішов на контрактну службу.

9 грудня 2019 року у вечірню пору під час переміщення на позиціях в межах взводного опорного пункту між 29-м блокпостом та селом Жолобок загинув в момент підриву протитанкового мінного шлагбаума — детонація відбулася внаслідок обстрілу противником. Тоді ж загинули старший солдат Сергій Сирота та молодший сержант Андрій Войтович.

13 грудня 2019-го похований в місті Рівне на кладовищі «Нове» («Молодіжне»), Алея Героїв. 12 та 13 грудня у Рівному оголошені Днями жалоби.[1].

Без Віктора лишились мама і сестра.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 131/2020 від 7 квітня 2020 року за «самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[2].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 9 грудня[3][4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У Рівному прощаються зі загиблим на російсько-українській війні Віктором Пруським
  2. ↑ Указ Президента України від 7 квітня 2020 року № 131/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  4. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 9 грудня на YouTube

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пруський_Віктор_Федорович&oldid=43698666