Пужники (Монастириський район) — Вікіпедія

Пужники Координати 49°00′51″ пн. ш. 25°12′22″ сх. д. / 49.0142° пн. ш. 25.2061° сх. д. / 49.0142; 25.2061 Країна  Україна Україна Адмінодиниця Монастириський район Часовий пояс UTC+2 Пужники Пужники (Україна)  Пужники у Вікісховищі

Пужники — колишнє село на території України. Розташовувалося на території колишнього Бучацького повіту (за радянщини і до 2020 року — Монастириського району, з 2020 року Чортківського району Тернопільської області). Сусідні населені пункти: Велеснів, Залісся, Садове (раніше називалось Новосілка Коропецька).

Перша згадка про село Пужники датується 1424 роком.^[1]

Власником маєтку у 1880 р. був Титус Шавловський.^[2]

Кількість мешканців:

• 1841 р. 20 українців^[3]
• 1870 р. — 557 ос.,^[2]
• 1880 р. — 640 ос.,^[2] з них: 55 (8,6 %) українців, 567^[4] (88,6 %) поляків, 18 (2,8 %) євреїв;^[3] споруджено дерев'яну каплицю РКЦ в селі^[5]
• 1882 року посвятили каплицю, яка через кілька була в поганому стані
• 1900 р. — 852 ос.^[4] з них: 44 (5,2 %) українців, 790 (92,7 %) поляків, 18 (2.1 %) євреїв.^[3]
• 1929 р. — 833 ос.,
• 1939 р.: всього — 1040, з яких 20 (2,0 %) були українцями, 1020 (98,0 %) поляками.^[4]

У лютому 1945 року село спалено дотла.^[1] Мешканці околиць стверджують: досить часто за часів ІІ-ї Речі Посполитої під час проїзду українців селом на них здійснювались напади зі сторони екзальтованих поляків (кидання камінням, образи, лайка, побиття). Спочатку були поодинокі факти підпалу помешкань як поляками, так і українцями під час ІІ-ї світової, а підпал села вночі з 12 на 13 лютого 1945 р. — «справа» рук НКВД.^[6] За іншими даними: польські джерела (зокрема, «Жечпосполіта»^[7]) стверджують, що значна кількість польських помешкань села була спалена вояками УПА під командуванням Петра Хамчука-«Бистрого» вночі з 12 на 13 лютого 1945 р.^{[джерело?]}

У селі був костел святого Антонія, католицьке проборство (помешкання ксьондза),^[1]

2-класна парафіяльна^[8] школа з польською мовою навчання.^[9] Парафія РКЦ входила до складу Бучацького деканату РКЦ. 1949 року село було зрівняне із землею.

Покинутий цвинтар заріс деревами, чагарниками.^[10] Споруджено пам'ятну капличку на місці села.^[11]

• Гнатюк Володимир записав у селі кілька байок^[3]
• Дзялошинський Михайло — війт села, посол: Райхстаґу Австрійської імперії в 1848—1849 роках, Райхсрату, Галицького Сейму в 1867 році.
• Анеля Кшивонь — уродженка села, репресована «совітами», перша жінка, удостоєна найвищої військової нагороди Польщі — Хреста військової доблесті, Герой Радянського Союзу.
• Артур Целецький  — польський громадський діяч, посол до Галицького Сейму, власник маєтків у Галичині.

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Puźniki (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 325. (пол.) — S. 325. (пол.)
• Zaucha Z. Kościół parafialny p.w. Świętego Antoniego w Pużnikach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. 386 s., 509 il. — S. 225—231. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. І). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)

• Сайт Монастириської РДА. Монастирищина туристична.
• Зображення.
• Костел в Пужниках, світлина.

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.