Пульсаційна гіпотеза — Вікіпедія

Пульсаці́йна гіпо́теза (рос. пульсационная гипотеза, англ. pulsation hypothesis; нім. Pulsationstheorie f, Pulsationshypothese f) — концепція, яка допускає існування глобальних епох стиснення і розширення Землі і на цій основі пояснює явища магматизму, трансгресії та регресії Світового океану, складчастість, закладення і замикання геосинкліналей.

Вперше запропонована німецьким ученим Ротплецем у 1902. Повніше обґрунтування гіпотеза одержала в працях американського вченого В. Г. Бухера, російських учених М. Усова та В. Обручева.

• Геологія Землі
• Тектонічні гіпотези
• Гіпотеза розширення Землі
• Нова глобальна тектоніка

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.