Підлісний Андрій Юрійович — Вікіпедія

Андрій Юрійович Підлісний
Майор
Загальна інформація
Народження	11 травня 1994(1994-05-11) (30 років) Вінниця
Alma Mater	Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну КНУБА (2012), Вінницький національний технічний університет (2016)
Псевдо	Підлий
Військова служба
Роки служби	2014—дотепер
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Формування	35 ОБрМП  22 ОМБр
Війни / битви	• Бої за Широкине • Бої під Горлівкою Війна на сході України • Бої під Маріуполем • Російське вторгнення в Україну (2022)
Командування
2020—2021  137 ОБМП, начальник групи планування 2018—2020  137 ОБМП, начальник розвідки 2016—2018  137 ОБМП, командир взводу снайперів 2015-2016  137 ОБМП, головний сержант взводу
Нагороди та відзнаки

Андрій Юрійович Підлісний (псевдо: «Підлий»;^[1] нар. 11 травня 1994, Вінниця, Вінницька область, Україна) — майор ЗСУ.

Заступник голови ГО «Res_Publika. Брати по зброї».^[2]

Народився 11 травня 1994 року в м. Вінниця Вінницької області. Закінчив Вінницький гуманітарний ліцей 1 імені М. І. Пирогова, Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну та Вінницький національний технічний університет. Був активним учасником вінницького фанатського руху футбольного клубу Нива (Вінниця).^[3]

У серпні 2014 року, разом з побратимом із фанатського руху Нива (Вінниця) підписав контракт та доєднався до лав Військово-морських сил Збройних сил України.^{[джерело?]}

З грудня 2014 року по березень 2015 року у складі ротно-тактичної групи морської піхоти брав участь у боях під Маріуполем. Учасник Боїв за Широкине на посаді снайпера.^{[джерело?]}

Наприкінці 2015 року закінчив британсько-українські навчання BMATT (Британська військова консультативна та навчальна група) та отримав кваліфікацію інструктора для багатонаціональних операцій з підтримки миру.^{[джерело?]}

У травні 2016 року закінчив міжнародний курс інструкторів у Школі Збройних сил Литви імені генерала дивізії Стасіса Раштікіса (м. Каунас, Литва).^{[джерело?]}

У липні 2016 року був учасником Сі Бриз командиром зведеного взводу морської піхоти (Україна, Молдова, Грузія).^{[джерело?]}

Наприкінці 2016 року отримав первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта та очолив окремий взвод снайперів 137-го окремого батальйону морської піхоти.^{[джерело?]}

Брав участь у бойових діях у районі н.п. Чермалик, Павлопіль, Донецької області. Взвод, під безпосереднім керівництвом Підлісного, перетинав р. Кальміус та здійснював мінування шляхів сполучення та патрулювання противника, знищував живу силу противника.^{[джерело?]}

У 2017 році пройшов підготовку в школі снайперів 199 навчального центру.^{[джерело?]}

У 2018 році пройшов курс контрснайперської боротьби у 198 навчальному центрі ВМС та отримав класифікацію «інструктор» за даним напрямком під керівництвом Королівського полку фузилерів. Отримав звання лейтенанта та нову посаду — начальник розвідки 137-го окремого батальйону морської піхоти.^{[джерело?]}

У 2019 році брав участь у бойових діях на посаді начальника розвідки 137-го окремого батальйону морської піхоти на пряму Новотроїцьке, Миколаївка (Донецької обл.). Здійснював пошук, виявлення, корегування та знищення живої сили та техніки противника.^{[джерело?]}

Восени 2019 року пройшов відбір на навчання на базі морської піхоти США «Квантіко», штат Вірджинія за Міжнародною програмою військової освіти та підготовки (ІМЕТ).^{[джерело?]}

У 2020 році був призначений на посаду заступника начальника штабу — начальника групи планування 137-го окремого батальйону морської піхоти.^{[джерело?]}

У 2020-му очолював евакуаційну групу, що намагалася врятувати Журавля Ярослава Сергійовича.^[4]

У 2020—2021 роках брав участь у бойових діях у районі Майорське, Зайцеве, Донецької області. Після спроби витягнути пораненого побратима у районі н.п. Зайцеве отримав бойове травмування.^{[джерело?]}

У 2021 році звільнився з ЗСУ за закінченням терміну контракту та став заступником у ГО «Res_Publica. Брати по Зброї». Організовував вишкіл для ветеранів АТО з ООС з метою підготовки до повномасштабної війни.

З 2023 року навчається в Острозькій академії на магістратурі (заочна форма навчання), спеціальність «політологія».^{[джерело?]}

• Орден «За мужність» III ст. (21 серпня 2020) — За вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм .^[5]
• Медаль «За військову службу Україні» (21 березня 2023) — За вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм .^[6]
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (17 лютого 2016)
• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест» (29 червня 2023)
• Нагрудний знак «За зразкову службу» (08 квітня 2015)
• Нагрудний знак «Знак пошани» (14 серпня 2019)
• Нагрудний знак «За військову доблесть» (25 травня 2017)

Одружений, має дружину Вікторію.

• Людмила Кліщук, ВІД УЛЬТРАС ДО МОРПІХА — ЯК ВІННИЧАНИ ПОТРАПИЛИ У ЕЛІТНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ (укр.) // vlasno.info, 19 лютого 2017
• Богдан Кутєпов, Історії ультрас на війні: «Підлий» — Hromadske.doc (укр.) // Громадське телебачення, 01 квітня 2018
• Бурлакова Валерія, Офіцер-морпіх Андрій Підлісний: «Радянщину офіцерам нав'язують в академіях деякі викладачі. Молодий офіцер якось заявив, що у разі ще однієї Революції Гідності відкриє вогонь по натовпу, бо поняття „злочинний наказ“ для нього не існує» (укр.) // Цензор.нет, 04 серпня 2021
• Роман Пагулич, 65 % військових служать лише один контракт в армії. Чому люди звільняються? (укр.) // Радіо Свобода, 06 вересня 2021
• Людмила Кліщук, Сім років війни морпіха Андрія Підлісного: чому такі зразкові офіцери йдуть із ЗСУ (укр.) // Новинарня, 20 серпня 2021
• Анастасія Мигидюк, Через хвилину — неживий, — відверті спогади воїна про втрату трьох побратимів під Зайцевим (укр.) // 24 Канал, 17 листопада 2021
• Володимир Віват, Знову в строю і знищують ворога — до війська повертаються ветерани АТО/ООС (укр.) // АрміяInform, 28 травня 2022
• Vasco Cotovio, Sam Kiley, Peter Rudden and Olga Konovalova, Inside the battle for Kherson" (англ.) // CNN, 21 листопада 2022
• Isabelle Khurshudyan, Paul Sonne, Liz Sly and Kamila Hrabchuk, Ukraine confronts tougher fight in push to extend battlefield wins" (англ.) // Washington Post, 19 листопада 2022
• Лариса Олійник, Я все життя мріяв про великого білого кота". Офіцер Підлісний розповідає про улюбленця мейн-куна (укр.) // 20 хвилин, 27 лютого 2024
• Леся Кесарчук, Від матроса до офіцера: історія вінничанина, який дев'ять років захищає країну (укр.) // vinnitsa.info, 27 червня 2023
• Лариса Олійник, Снайпер, розвідник, командир: дев'ять років війни морпіха Андрія Підлісного (укр.) // 20 хвилин, 11 липня 2023
• Лариса Олійник, Розписалися в Херсоні, весілля зіграли в Києві. Офіцер Андрій Підлісний одружився (укр.) // 20 хвилин, 18 вересня 2023
• Fabio Tonacci, Ucraina, gli incursori del Dnepr: «Attraversiamo il fiume tra le bombe di Mosca»" (італ.) // La Repubblica, 03 липня 2023

• Розписались в Херсонському РАЦСі. Офіцер Андрій Підлісний розповів про перемоги на Півдні країни // Телеканал ВІТА, 28 вересня 2023
• Історії ультрас на війні: «Підлий» / Hromadske.doc // Громадське телебачення, 24 березня 2018
• КОМБАТ ПІДЛІСНИЙ про СЗЧ в армії, бюрократію, кохану дружину та підготовку БІЙЦІВ/ ЛЮДИНА НА ВІЙНІ // Телеканал Прямий, 08 червня 2024
• РОЗВІДНИК, КОМБАТ і МАЙОР ‪@pidlisnyi.a‬: «Досі не відчуваю себе військовим» | ЛЮДИ // Каміла Грабчук | ЛЮДИ, 03 квітня 2024
• ЛЮДИНА НА ВІЙНІ — Андрій Підлісний. Про війну, «гусей у хвіртці» і чому співає абсурдні пісні // Христина Стець, 31 жовтня 2022
• ХЕРСОН чекає на ЗСУ! | ПІДЛІСНИЙ // АНДРІЙ ПІДЛІСНИЙ | ЩОДЕННИК ВЕТЕРАНА, 10 листопада 2022
• Андрій Підлісний про підрив Дмитра Красногрудя у Зайцевому, загибель Ярослава Журавля та «Естонця» // Армія TV — Військове телебачення України, 08 листопада 2021
• МОЛОДІ ОФІЦЕРИ З ЗСУ ЙДУТЬ, СТАРІ — ПОВЕРТАЮТЬСЯ | АНДРІЙ ПІДЛІСНИЙ — ДЛЯ ЛЕШКО LIVE" // Чернівці LIVE, 11 січня 2022