Підлісок — Вікіпедія

Підлісок^[1] — один з ярусів лісу, сукупність рослин, що ростуть в тіні дерев, які формують лісовий намет, водночас підіймаючись над лісовою підстилкою. Складається з кущів та невисоких дерев, які ніколи не досягають висоти основного деревостану, чим відрізняються від підросту. В широколистяних та мішаних лісах підлісок часто складають кущі малини, ліщини, бруслини, крушини, ялівця та горобини, а у дрібнолистяних^[ru], темнохвойних^[ru] та світлохвойних лісах — вільха, карликова береза та верба. Також в підліску часто ростуть кущі дерену та падубу.

Через лісовий намет проникає мало сонячних променів, тому підлісок, як правило, складається з тіньолюбних рослин, які можуть здійснювати фотосинтез при обмеженому освітленні. У мішаних лісах листя на деревах верхнього ярусу часто з'являється пізніше, ніж на деревах та кущах підліску, що дає рослинам нижнього ярусу час, протягом якого вони можуть здійснювати фотосинтез без обмеження в кількості світла. Цей короткий період (1-2 тижні) дозволяє рослинам підліску підтримувати вуглецевий баланс протягом всього року.

Вологість в підліску є вищою, ніж на відкритих ділянках. Лісовий намет затримує сонячні промені, зменшуючи температуру поверхні землі та, відповідно, інтенсивність випаровування. Висока вологість сприяє росту папоротей і мохів, а також грибів та інших редуцентів. Завдяки цьому підлісок відіграє важливу роль у житті лісу — впливає на формування стовбурів дерев, сприяє очищенню їх від гілля, а також впливає на мікроклімат та лісовий ґрунт. У водоохоронних лісах підлісок скріплює ґрунт і захищає береги озер та річок від ерозії.