Підосиковик — Вікіпедія

? Підосиковик
Підосиновик (L. aurantiacum)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Гриби (Fungi) Підцарство: Вищі гриби (Dikarya) Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota) Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes) Порядок: Болетальні (Boletales) Родина: Болетові (Boletaceae) Рід: Красноголовець (Leccinum) Вид: Підосиковик
Біноміальна назва
Leccinum aurantiacum (Bull.) Gray, 1821
Посилання
Вікісховище: Leccinum aurantiacum Віківиди: Leccinum aurantiacum EOL: 151917 NCBI: 121046 MB: 101071 IF: 101071

Підосиковик, підосиновик, підосичник, осиковик, козак, козар,^[1] діал. чорниш^[2], бабка червона^{[джерело?]} (Boletus aurantiacus Bull. ex Fr. Leccinum aurantiacum (Bull. ex Fr.) S. F. Gray, Boletus versipellis Fr. et Hok.; Krombholzia aurantiaca (Bull. ex Roques) Gilb.) — вид базидіомікотових грибів родини болетові (Boletaceae). Місцеві назви — червоняк, червонюх, красноголовець, краснюк, трепетник, трепетівець.

Шапка 4-12 (15-20) см у діаметрі, напівсферична, потім опукло-розпростерта з підгорнутим краєм, темно-червона, брунатно-поморанчева, поморанчево-червона (колір шапки мінливий, різних відтінків, при достиганні вицвітає), гола або тонкоповстиста, суха. Шкірка не знімається. Пори білуваті, згодом сіріють, дрібні, округлі. Спори 11-18(22) Х (4)4,5-5,5(6) мкм. Ніжка 8-15(20) Х 1,5-4,5 см, щільна, білувата, темно-волокнисто-луската. М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі спочатку трохи рожевіє, згодом ліловіє та чорніє, з приємним запахом і смаком.

Поширений і місцями рясно трапляється по всій лісовій зоні Євразії , а також у тундрі серед карликових беріз. В Україні поширений на Поліссі, в Лісостепу та в Карпатах. Росте в листяних і мішаних лісах, під осикою та вільхою.

Збирають у травні — жовтні. Гриб їстівний. Використовують свіжим, про запас сушать, маринують, засолюють. Заготовляють на Поліссі.

• Підберезовик

• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 90—91.

Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Симоненко Л. О. Синонімічні назви грибів в українській мові // Рідне слово. «Цілу низку синонімічних найменувань має гриб підосичник (Boletus versipellis): краснюк, красноголовець, красноголовка, багнюк, козак, козар, підосинник, підосиковик, трепетяник, трипітник, трепетивець, чорниш, червоноголовець, червонюк, червінка, осиковик.»
2. ↑ Чорниш // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.