Пікаділлі-серкус (станція метро) — Вікіпедія

Пікаділлі-серкус
Транспортна мережа	Лондонський метрополітен
Країна	Велика Британія
Адміністративна одиниця	Вестмінстер
Історичне графство	Мідлсекс
Оператор	Transport for London
Архітектор	Чарльз Голден
Архітектурний стиль	модерна архітектура
Дата офіційного відкриття	10 березня 1906
Сусідня станція	Лестер-Сквер[1], Чарінг-Кросс[1], Оксфорд-Серкус[1] і Ґрін-Парк[1]
Обслуговується маршрутом	Лінія Бейкерлоо і Лінія Пікадиллі
Залізнична лінія	Лінія Бейкерлоо і Лінія Пікадиллі
Тарифна зона	London fare zone 1d
Кількість колій обслуговування	4
Пасажиропотік	41 700 000[2], 42 930 000[2], 42 800 000[2], 41 290 000[2] і 40 820 000[2]
Статус спадщини	реєстрова будівля II ступеняd[3]
Стан використання	використовується[d]
Географічний код Великої Британії	TQ2955780644[3]
Пікаділлі-серкус у Вікісховищі

51°30′35″ пн. ш. 0°08′04″ зх. д. / 51.509652° пн. ш. 0.134505° зх. д. / 51.509652; -0.134505

Пікаділлі-серкус (англ. Piccadilly Circus) — станція Лондонського метрополітену, розташована безпосередньо під Пікаділлі-серкус, на лінії Пікаділлі між станціями Грін-парк та Лестер-сквер та на лінії Бейкерлоо між Чарінг-кросс та Оксфорд-серкус. Станція належить до 1-ї тарифної зони. У 2017 році пасажирообіг станції становив 40.82 млн осіб^[4]

Глибина закладення платформ на лінії Бейкерлоо — 21 метр, а Пікаділлі — 31 метр.

• 10 березня 1906 — відкриття станції у складі Baker Street and Waterloo Railway (тепер лінія Бейкерлоо)
• 15 грудня 1906 — відкриття платформ Great Northern, Piccadilly and Brompton Railway (лінія Пікаділлі)^[5]

Пересадки на автобуси маршрутів: 3, 6, 12, 13, 14, 19, 22, 38, 88, 94, 139, 159, 453 та нічних маршрутів: N3, N15, N18, N19, N22, N29, N38, N97, N109, N136

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пікаділлі-серкус (станція метро)

Попередня станція	Лінія			Наступна станція
Чарінг-кросс		Лондонське метро Лінія Бейкерлоо		Оксфорд-серкус
Грін-парк		Лондонське метро лінія Пікаділлі		Лестер-сквер