Піль — Вікіпедія

  • Піль (від фр. pille — «бери», «хапай», «крадь»)[1] — вигук, що вживається як наказ собаці кидатись на дичину[2]

Прізвище

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Піль // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.