French
DeutschРадруж — Вікіпедія
Село .jpg) Координати 50°10′27″ пн. ш. 23°23′58″ сх. д. / 50.17417° пн. ш. 23.39944° сх. д.
|
Радруж (пол. Radruż) — село в Польщі, у гміні Горинець-Здруй Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване на Закерзонні, на кордонні з Україною. Населення — 231 особа (2011[1]).
У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Роздроже (пол. Rozdroże).
Вперше згадується в 1444 р. В середині XVI ст. село налічувало понад 500 мешканців, які займалися рільництвом, вівчарством і бортництвом, були також 3 корчмарі, мельник, коваль, тесля і токар. Наприкінці XVIII ст. в селі проживало 1648 жителів, з них 1600 греко-католиків, 40 римо-католиків і 8 юдеїв.
У 1939 році в селі проживало 2 590 мешканців, з них 2 410 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 90 поляків (колоністи кінця XIX ст., жили в окремій колонії) та 20 польських колоністів міжвоєнного періоду і 60 євреїв[2]. Село входило до ґміни Врублячин Равського повіту Львівського воєводства.
Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Львівської області[3], а 17 січня 1940 року — до Немирівського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[4].
На цвинтарі на могилах полеглих героїв УПА встановили хрести і пам’ятник, який став об’єктом наруги для польських шовіністів[5][6].
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
До заборони УГКЦ в селі була парафія Немирівського деканату Перемишльської єпархії.
У селі знаходиться дерев'яна Церква святої Параскеви з першої половини 17 ст., яка входить у світову спадщину ЮНЕСКО. В ній зберігся один з найстаріших стінописів, сюжетно і композиційно поєднаний з іконостасом. Цінні ікони 15 ст. (св. Микола) зберігаються у Львівському Музеї Українського Мистецтва.
Дерев’яна церква св. Миколи Чудотворця збудована в 1931 р. Після виселення українців церкву перетворено на костел.
Збереглись кам’яні придорожні хрести і каплички.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 115 | 19 | 86 | 10 |
| Жінки | 116 | 37 | 62 | 17 |
| Разом | 231 | 56 | 148 | 27 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радруж
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 65, 121.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Любачівв
- ↑ У Польщі знищують увічнення бійців УПА
- ↑ Українці почистили від фарби осквернений у Польщі пам’ятник воїнам УПА
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Шляхами спадщини Яна III Собєського
- Вони різали по живому
- ЗЕМЛЯ МОЇХ БАТЬКІВ – МОЯ ЗЕМЛЯ. Депортація українського населення з території Закерзоння у 1945 - 1946 рр. в УРСР у село Зубра
Адміністративний центр: Горинець | ||
| Села | Верхрата • Вілька-Горинецька • Горинець • Дзевенцеж • Кшиве • Нове Брусно • Новини Горинецькі • Подемщина • Полянка Горинецька • Прусе • Радруж |  |
| Селища | ||
 | Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |