French
DeutschРаковський Олександр Сергійович — Вікіпедія
| Олександр Раковський Раковський Олександр Сергійович | ||
|---|---|---|
 Старшина | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 2 липня 1993 Висока Піч, Житомирський район, Житомирська область, Україна | |
| Смерть | 7 березня 2022 (28 років) Київська область, Україна (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Поховання | Висока Піч | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2022 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олександр Сергійович Раковський — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Народився 2 липня 1993 року в селі Висока Піч (з 2020 року — Тетерівська сільська громада) Житомирського району Житомирської області.
Закінчив місцеву загальноосвітню школу, вступив до Житомирського ПТУ№ 6. Тут він здобув професію електрозварювальника. Декілька років працював за професією. З початком війни на сході був призваний на військову службу до ЗС України. Починаючи з 2014 року неодноразово перебував на Донбасі в складі АТО та ООС. Служив у 26-й артилерійській бригаді, якій у травні 2019 року було присвоєно ім‘я генерал-хорунжого Романа Дашкевича. У 2016 році перевівся до 95-тої окремої десантно штурмової бригади в місті Житомир. У червні 2020 році звільнився з військової служби. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій у складі 95 ОДШБр. Старшина військової служби за контрактом.
Загинув вранці 7 березня 2022 року в результаті авіаудару в боях на Київщині. Чин прощання із загиблим проходив 13 березня 2022 року у рідному селі Тетерівської сільської громади на Житомирщині. Разом із ним також були поховані земляки — старший лейтенант Олександр Шеров та старший солдат Тарас Іваницький, які загинули разом[1][2][3].
- Відзнака 26-та окрема артилерійська бригада імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича
- Медаль « За взірцевість у військовій службі»
- Медаль « Учасник АТО»
- Медаль « Учасник АТО»
- Медаль « 20 років високомобільні десантні війська України. Ніхто крім нас!»
- Медаль « 95 Окрема Десантно — Штурмова бригада»
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- ↑ На Житомирщині попрощалися з загиблими в боях військовослужбовцями. Суспільне (укр.). 13 березня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ На Житомирщині попрощалися з загиблими в боях військовослужбовцями. Новини Рівне (укр.). 13 березня 2022. Архів оригіналу за 5 вересня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ Кучерява, Вікторія (19 квітня 2022). Старший солдат Тарас Іваницький: захищав Україну до останнього подиху. РІО Бердичів (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ Президент відзначив державними нагородами захисників України. Арміяinform (укр.). 8 травня 2022. Процитовано 4 вересня 2022.
- Указ Президента України від 7 травня 2022 року № 320/2022 «Про відзначення державними нагородами України»