Ракоці — Вікіпедія

Ракоці (Rákóczi) — древній трансильванський рід, що відігравав велику роль в долях Трансильванії і Угорщини XVII і початку XVIII ст. Веде свій родовід від Валаського князя Влада III Дракула.

Перші згадки про Ракоці історики знаходять у документах, помічених XIII ст. Рід тримався в тіні прізвищ Хуньяді і Баторі доти, поки в 1607 р. Жигмонд Ракоці (1544—1608), сподвижник Бочкаї і заступник його під час його відсутності з Трансильванії, не був проти своєї волі обраний трансильванським князем. Вже наступного року він змушений був відмовитися від влади, але початок зльоту роду було покладено.

Після Жигмонда трансильванський престол займали його нащадки — представники чотирьох поколінь роду Ракоці:

• Юрій I Ракоці (1593—1648) — син Жигмонда, князь Трансильванії в 1630-48 роках;
• Юрій II Ракоці (1615—1660) — син попереднього, князь Трансильванії в 1648-60 роках. (З перервами);
• Ференц I Ракоці (1645—1676) — син попереднього, діяльний учасник змови магнатів, обраний на княжий престол, фактично не правив;
• Ференц II Ракоці (1676—1735) — син попереднього, останній князь Трансильванії (правив у 1705-11 роках), Провідник національно-визвольної війни угорського народу.

Після поразки Ференца II величезні володіння роду Ракоці були конфісковані Габсбургами. Його син Дьєрдь помер у французькому вигнанні в 1756 р. бездітним. На цьому рід Ракоці згас.

• Марш Ракоці — гімн угорських патріотів і революціонерів (автор Янош Біхарі)
• Граф Сен-Жермен — відомий авантюрист, що називав себе в приватних розмовах нащадком роду Ракоці

• Родовід роду Ракоці
• http://lexikon.katolikus.hu/R/Rákóczi.html
• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ракоці