French
DeutschДональд Рамсфелд — Вікіпедія
Дональд Генрі Рамсфелд (англ. Donald Henry Rumsfeld; 9 липня 1932, Еванстон, Іллінойс — 29 червня 2021, Таос, Нью-Мексико[9]) — американський політичний діяч, республіканець, міністр оборони США в 1975—1977 роках (адміністрація Джеральда Форда) і в 2001—2006 роках (адміністрація Джорджа Буша-молодшого).
У 1970-х роках був наймолодшим, а після повторного призначення став найстаршим міністром оборони в історії США. 1983 року відвідав Ірак, де зустрівся з Саддамом Хусейном для обговорення допомоги США в іракській агресії проти Ірану. Загалом обіймав посаду міністрів оборони найдовше, крім Роберта Мак-Намари. Під час другого терміну був прихильником і основним виконавцем плану війни в Іраку. Відправлений у відставку 8 листопада 2006 після поразки республіканців на виборах до Конгресу 2006 року; його наступником Буш призначив Роберта Гейтса. Ці зміни затвердив Сенат США, і 18 грудня 2006 Гейтс офіційно змінив Рамсфелда на посаді. Разом із Полом Вулфовіцем належав до провідних неоконсерваторів США.
Лауреат нагороди «Хранитель вогню» Центру політики безпеки США (1998).
Після закінчення 1954 року Принстонського університету, у 1954—1957 рр. служив у військово-морській авіації США, демобілізувався в ранзі молодшого лейтенанта.
1958 р. — вступив на державну службу і почав політичну кар'єру — був адміністративним помічником конгресмена від штату Огайо Девіда Деннісона.
1959 р. — адміністративний помічник конгресмена Роберта Гріффіна від штату Мічиган.
1960-62 рр. — працював у чиказькій інвестиційній фірмі Бекер енд компані.
1962—1968 рр. — входив до складу Палати представників Конгресу США від 13-го округу штату Іллінойс. Користувався підтримкою Республіканської партії.
1969 р. — помічник президента Річарда Ніксона в ранзі члена кабінету, очолив Управління економічних можливостей.
1970—1972 рр. — радник президента та директора Програми економічної стабілізації, керівник урядової Ради з питань вартості життя. Під кінець президентства Ніксона Рамсфельд, незадовго до вотергейтського скандалу, став представником США в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в Брюсселі.
1972—1974 р. — незмінний представник США в Раді НАТО (Брюссель, Бельгія), працював у Комітеті оборонного планування і Групі ядерного планування НАТО.
1974 р. — у серпні 1974 року був керівником процесу формування майбутньої адміністрації президента Форда, очолював перехідну команду Джеральда Форда, потім апарат співробітників Білого дому, разом з тим був членом урядових Рад з проблем міст, у справах сільських районів, з внутрішніх справ.
1975—1977 рр. — перебував на посаді міністра оборони США в адміністрації президента Джеральда Форда.
1977—1985 рр. — працював у фармацевтичній компанії Сирл енд компані (Searle & Co). На посаді керівника компанії-виробника Searle & Co наполіг на схваленні препарата-підсолоджувача аспартам американським Агентством з продуктів і медикаментів (FDA).
1983 рік — особливий радник Комісії з стратегічним силам в адміністрації Президента Рональда Рейгана.
1983—1984 рр. — особливий агент президента США на Близькому Сході.
1984 р. — член консультативного комітету Агентства з контролю над озброєннями та роззброєння.
1985—2000 рр. — займався приватним бізнесом, очолював низку великих компаній, входив до рад директорів, а крім того, до опікунської ради Ренд корпорейшн, що виконує замовлення оборонних відомств і розвідувальних служб. У 1990—1993 рр. — голова та керівний директор «Дженерал інструмент корпорейшн» (General Instrument Corporation), яка стала піонером у розробці повністю цифрової технології телебачення високої чіткості (HDTV). 2000 року він був головою ради директорів компанії Gilead Sciences, Inc, головою Комісії США з питань управління та організації національної програми освоєння космічного простору та Консультативної групи керівництва Конгресу з питань національної безпеки.
1996—1998 рр. — очолював спеціальну комісію з вивчення можливостей низки країн у розробці балістичних ракет в адміністрації президента Білла Клінтона. Комісія представила звіт, який поклали в основу концепції НПРО (Національна система протиракетної оборони США).
2000 р. — консультант Джорджа Буша щодо НПРО в ході президентської виборчої компанії.
2001 р. — призначений міністром оборони США.
1 березня 2005 р. дві правозахисні організації США Американський союз громадянських свобод і Human Rights First подали в суд на главу Пентагону Дональда Рамсфелда, звинувативши його в особистій причетності до тортур і знущань американських військових над ув'язненими і військовополоненими в Іраку і Афганістані. Позов проти Рамсфелда подали у його рідному штаті Іллінойс від імені восьми осіб, які постраждали, перебуваючи в американських військових в'язницях в Іраку і Афганістані, де їх піддали тортурам, сексуальним наругам, залякуванням і побиттям.
8 листопада 2006 — президент США Джордж Буш оголосив про відставку міністра оборони Дональда Рамсфельда.
Дональд Рамсфельд змінив багато професій. Він був послом, державним службовцям, конгресменом, бізнесменом, але Рамсфельд ще й поет. Він любив декламувати свої вірші під час офіційних брифінгів, як кажуть очевидці, здебільшого тоді, коли прямо відповісти на питання було неможливо.
Дональд Рамсфельд був одружений з 1954 року з Джойс (Joyce). Мав трьох дітей і шестеро онуків.
- «Повідомлення про те, що щось не відбулося, — мені завжди цікаві, оскільки як ми всі знаємо, існує „відоме знане“, тобто речі, про які ми знаємо, що знаємо. Також ми знаємо, що є відоме незнане; іншими словами, є певні речі, про які нам відомо, що про них ми не знаємо. Але існує також „невідоме незнане“ — щось, про що нам не відомо, що ми про це не знаємо. І якщо подивитися на історію нашої країни та інших вільних країни, саме остання група становить складнощі». (Дональд Рамсфелд, фраза-відповідь на новинному брифінгу в Департаменті оборони США 12 лютого 2002 року щодо браку доказів, пов'язаних із урядом Іраку щодо поставки зброї масового знищення терористичним групам).
- «Мілтон Фрідман — живе втілення істини, згідно з якою „ідеї мають наслідки“» (Дональд Рамсфелд, травень 2002 року).
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ McFadden R. D. Donald Rumsfeld, Defense Secretary During Iraq War, Is Dead at 88 — Нью-Йорк таймс, 2021.
- ↑ https://www.nytimes.com/2021/06/30/us/politics/donald-rumsfeld-dead.html
- ↑ Donald H. Rumsfeld - Leadership - Harvard Business School
- ↑ Searle family
- ↑ https://www.chicagotribune.com/news/ct-xpm-1988-05-05-8803140532-story.html
- ↑ Помер колишній міністр оборони США Дональд Рамсфелд /УНН, 1.7.2021/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 липня 2021.
- «Війна — це провал дипломатії» — екс-міністр оборони США Рамсфельд [Архівовано 28 лютого 2014 у Wayback Machine.] Радіо Свобода 18.03.2011
- Рамсфельд допоможе Україні з НАТО [Архівовано 30 вересня 2014 у Wayback Machine.] 24 жовтня 2005, www.ПРАВДА.com.ua
- Дональд Рамсфелд: бизнесмен, политик и поэт. Биография
 | |
|---|---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | Британський музей · Evene · Munzinger IBA · NNDB · OpenSanctions · SNAC · SNAC · UK Parliament thesaurus |
| Нормативний контроль | BIBSYS: 3012411 · BNC: a11247757 · BNE: XX5413774 · BNF: 13021608n · CANTIC: 981058529952206706 · CiNii: DA17489040 · CONOR.SI: 199428707 · DBC: 87097919125718 · ERRR: 12130801 · FAST: 327331 · Freebase: /m/02ddb · GND: 124801757 · GTAA: 148352 · ICCU: TO0V082750 · ISNI: 0000000078361114 · J9U: 987007303981105171 · KRNLK: KAC201300591 · LCCN: n93082884 · LIH: LNB:BXmj;=CB · MAK: 9810589158405606 · NCF: ncf12140841 · NDL: 01148047 · NKC: jo2003163173 · NLI: 000284804 · NLP: a0000003844014 · NTA: 261987690 · NUKAT: n2012043327 · RERO: 02-A003771004 · SHARE: 769719 · SUDOC: 057244588 · VIAF: 41974687 |
Джеймс Форрестол (1947—1949) • Луїс Артур Джонсон (1949—1950) • Джордж Маршалл (1950—1951) • Роберт Ловетт (1951—1953) • Чарлз Ервін Вілсон (1953—1957) • Ніл Макелрой (1957—1959) • Томас Гейтс (1959—1961) • Роберт Макнамара (1961—1968) • Кларк Кліффорд (1968—1969) • Мелвін Лейрд (1969—1973) • Елліот Річардсон (1973) • Білл Клементс (в.о.) (1973) • Джеймс Шлезінгер (1973—1975) • Дональд Рамсфелд (1975—1977) • Гарольд Браун (1977—1981) • Каспар Вайнбергер (1981—1987) • Френк Карлуччі (1987—1989) • Вільям Говард Тафт IV (в.о.) (1989) • Річард «Дік» Чейні (1989—1993) • Лес Еспін (1993—1994) • Вільям Перрі (1994—1997) • Вільям Коен (1997—2001) • Дональд Рамсфелд (2001—2006) • Роберт Гейтс (2006—2011) • Леон Панетта (2011—2013) • Чак Гейгель (2013—2015) • Ештон Картер (2015—2017) • Джеймс Меттіс (2017—2018) • Патрік Шенаген (в.о.) (2019) • Марк Еспер (2019—2020) • Ллойд Остін (2021-) | .svg) | ||
 Кабінет Джорджа Вокера Буша | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Президент та Віце-президент: | |||||||||||
| Секретарі (міністри) | |||||||||||
| Посадовці рівня секретаря |
| ||||||||||
Джон Стілман (1946—1953) • Шерман Адамс (1953—1958) • Вілтон Персонс (1958—1961) • Кеннетт О'Доннелл (1961—1963) • Марвін Ватсон (1965—1968) • Джеймс Джонс (1968—1969) • Гаррі Холдеман (1969—1973) • Александер Гейґ (1973—1974) • Дональд Рамсфелд (1974—1975) • Дік Чейні (1975—1977) • Гамільтон Джордан (1979—1980) • Джек Ватсон (1980—1981) • Джеймс Бейкер (1981—1985) • Дональд Ріган (1985—1987) • Говард Бейкер (1987—1988) • Кеннет Дуберштайн (1988—1989) • Джон Сунуну (1989—1991) • Семюель Скіннер (1991—1992) • Джеймс Бейкер (1992—1993) • Мак МакЛарті (1993—1994) • Леон Панетта (1994—1997) • Ерскін Боулз (1997—1998) • Джон Подеста (1998—2001) • Ендрю Кард (2001—2006) • Джошуа Болтен (2006—2009) • Рам Емануель (2009—2010) • Піт Роуз (в.о.) (2010—2011) • Вільям Дейлі (2011—2012) • Джейкоб Лью (2012—2013) • Деніс Мак-Дона (2013—2017) • Райнс Прібус (2017) • Джон Келлі (2017—2019) • Мік Малвейні (2019—2020) • Марк Медовз (2020—2021) • Рон Клейн (2021—2023) • Джефф Зінтс (з 2023) |  | ||