Ранульфо Міранда — Вікіпедія

Ранульфо Міранда
Особисті дані
Повне ім'я	Ранульфо Міранда Флейтас
Народження	27 травня 1927(1927-05-27)
	Арегуа, Сентраль, Парагвай
Смерть	19 квітня 2017(2017-04-19)[1] (90 років)
Прізвисько	Профе, Дон Ранульфо
Громадянство	Парагвай
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
1945 «Судамеріка» (Парагуарі) 1946—1949 «Гуарані» (Асунсьйон) 1950—195? «Америка» (Калі) 1950-ті «Онсе Кальдас»
Національна збірна
1947  Парагвай 4 (0)
Тренерська діяльність**
«Гуарані» (Асунсьйон) «Насьйональ» (Асунсьйон) «Рубіо Нью» «Серро Портеньйо» «Тембетарі» «Універсаль» (Енкарнасьйон) 1971 «Макара» 1979—1980  Парагвай 1983—1985  Парагвай 1985 «Комунікасьйонес» «Альянса» (Сан-Сальвадор) «Хорхе Вільстерманн» «Депортіво Перейра» «ЛДУ Кіто» «Ольмедо» 1996—1998  Парагвай (тренер)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ранульфо Міранда (ісп. Ranulfo Miranda, нар. 27 травня 1927, Арегуа, департамент Сентраль — 19 квітня 2017) — колишній парагвайський футболіст і тренер. Очолювана ним збірна Парагваю в 1979 році стала переможцем Кубка Америки.

Ранульфо Міранда виступав в 1940-ті роки за «Гуарані», був найкращим бомбардиром команди. У 1949 році допоміг «Гуарані» завоювати п'ятий титул чемпіона Парагваю, причому попереднє чемпіонство було здобуто «індіанцями» ще в 1923 році. Згодом Міранда виступав в Колумбії за «Амеріку» і «Онсе Кальдас»^[2].

У 1947 році Міранда завоював срібло чемпіонату Південної Америки в Еквадорі. Він зіграв у чотирьох із семи матчів збірної Парагваю на турнірі — виходив у стартовому складі проти Уругваю (перемога 4:2) і Колумбії (2:0), а також виходив на заміну в поєдинках з Перу (2:2) і Болівією (3:1)^[3].

Після закінчення кар'єри футболіста став працювати тренером. Працював у себе на батьківщині з такими командами, як «Гуарані», «Серро Портеньйо», «Насьйональ» та «Рубіо Нью»^[4]. У 1979 році очолив збірну Парагваю, яку привів до перемоги в Кубку Америки. Цей турнір мав незвичайний формат — протягом року збірні проводили матчі групового етапу без певної країни-організатора, а далі визначили чемпіона за схемою «плей-оф» — формат, що часто використовується в континентальних клубних турнірах. У зв'язку з тим, що в тому ж сезоні асунсьйонська «Олімпія» вперше у своїй історії завоювала Кубок Лібертадорес і Міжконтинентальний кубок, Міранді доводилося сильно варіювати склад в залежності від завантаження «олімпійців» — у дев'яти матчах взяли участь 32 футболіста. У першій фінальній грі на «Дефенсорес дель Чако» парагвайці розгромили збірну Чилі з рахунком 3:0. У повторній грі чилійці взяли реванш 1:0, але командам за регламентом довелося проводити третю гру в Буенос-Айресі. Перед вирішальною зустріччю тренеру довелося вирішувати нову проблему — одного з лідерів півзахисту Уго Талавера в збірну не відпустила «Олімпія», і на його позиції зіграв Ромеріто. Матч завершився 0:0 у додатковий час, і в підсумку Парагвай був визнаний чемпіоном за рахунок кращої різниці забитих м'ячів у фінальному протистоянні^[5].

Міранда покинув збірну в 1980 році. У 1983—1985 роках він знову очолював національну збірну. Також він тренував зарубіжні команди — гватемальський «Комунікасьйонес», сальвадорську «Альянсу», болівійський «Хорхе Вільстерманн», колумбійськео «Депортіво Перейра», а також еквадорські ЛДУ Кіто, «Ольмедо» і «Макара». У 1996—1998 роках працював у тренерському штабі збірної Парагваю, яку очолював бразилець Пауло Сезар Карпеджані^[6].

• Чемпіон Парагваю (1): 1949
• Віце-чемпіон Південної Америки (1): 1947

• Чемпіон Серії B Еквадору (1): 1971
• Переможець Кубка Америки (1): 1979

• Ранульфо Міранда на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Біографія (ісп.)
• Профіль 11v11.com [Архівовано 3 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)