Рафал Лєщинський (мостиський староста) — Вікіпедія

Рафал Лєщинський
Народився1650[4][2][…]
Республіка Польща або Познань, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер31 січня 1703(1703-01-31)[1][2][3]
Олесниця, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща
ПохованняSaint Nicholas church in Lesznod і Церква Божої Матері Неустанної Помочі та Святої Марії Магдалини (Познань)
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьполітик
Посадавоєвода ленчицькийd, Хорунжий великий коронний[6], посол Сейму Речі Посполитої[d], Позанські воєводи, Калиський воєводаd, крайчий великий коронний[7], Великий підскарбій коронний[3], учасник виборів короля Польщіd, стольник великий коронний[8], підстолій великий коронний[9], Маршалок Сейму Речі Посполитої, дубенківський старостаd, Q64785167?, Одолановський старостаd, мостиський старостаd і Q66200876?
РідЛещинські
БатькоБогуслав Лещинський
МатиAnna Dönhoffd
Брати, сестриБоґуслав Лєщинський
У шлюбі зАнна Лещинська з Яблоновських
ДітиСтаніслав Лещинський і unknown Leszczynskid[5]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лещинський.

Рафал Лещинський гербу Венява (повне ім'я — Рафал Анджей граф на Лешні (Лещні) Лещинський; 1650 — 31 січня 1703, Олесниця) — державний, військовий діяч Речі Посполитої. Граф Священної Римської імперії (титул отримав в 1473 році від імператора Фрідріха ІІІ його предок Рафал Лещинський з потомством), підскарбій великий коронний з 1702 р., староста генеральний великопольський і воєвода ленчицький з 1692, воєвода познанський з 1687, воєвода каліський з 1685, хорунжий великий коронний з 1683, крайчий великий коронний з 1678, стольник великий коронний з 1677, підстолій великий коронний з 1676, віце-маршалок Трибуналу Головного Коронного в 1680, староста всховський з 1671, мостиський, одолянувський і дубенський. Представник шляхетсько-магнатського роду Лещинських гербу Венява, батько короля Польського та Великого князя Литовського Станіслава Лещинського.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Був сином коронного підканцлера Богуслава Лещинського та його першої дружини княжни Анни з Денгоффів. З 1676 року за сприяння свого тестя Станіслава Яна Яблоновського — великий коронний підстолій. З 3 жовтня 1677 року — стольник, з 1678 року — великий коронний підскарбій. Маршалок Сейму Речі Посполитої, хорунжий великий коронний[10] 1683 року. 30 січня 1692 року призначений старостою генеральним великопольським. В день смерті короля Яна ІІІ Собеського був при ньому у Вілянуві, наступного дня з королевою, двома молодшими королевичами прибули до королевича Якуба, який не пустив їх до замку. На коронації Августа ІІ ніс «королівське яблуко».

Був послом у Туреччині, залишив рукопис: «Dyaryjusz poselstwa do Turcyi, w roku 1699 odbytego», що зберігається в Санкт-Петербурзькій публічній бібліотеці. Написав історичну поему «Chocim». Був красномовним оратором.

Продавши кілька сіл, покрив успадковані борги батька. Багато маєтків продав за суму близько півтора мільйона золотих, через це позбувся спадкових прав, зокрема, на Баранув-Сандомирський, Берестечко. Тримав староства, зокрема, Мостиське (1678 року), Новодворське (1698—1700), Корсуньське. Володів замком у Барануві-Сандомирському — пізньоренесансовою будівлею, яку ще називають Малим Вавелем.

Помер на пописі в Олесниці, були чутки про його отруєння кухарем. Тіло поховали в костелі Лешна, серце — у костелі єзуїтів у Познані, нутрощі — у Клодаві.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — донька Станіслава Яна Яблоновського Анна (1660 — 29 серпня 1727, Шамбо). Шлюб відбувся в Кракові 15 лютого 1676 року. В 1701 році заборонив євреям торгувати в Лешно.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/rafal-leszczynski-h-wieniawa-ojciec-krola-1650-1703
  2. ↑ а б в Pas L. v. Genealogics — 2003.
  3. ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 126. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. ↑ Faceted Application of Subject Terminology
  5. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 28. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  7. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 66. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  8. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 151. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  9. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 134. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  10. ↑ Leszczyńscy h. Wieniawa (02) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Dworzaczek W. Leszczyński Rafał h. Wieniawa (1650—1703) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 139—142. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Рафал_Лєщинський_(мостиський_староста)