Рев (Аскеран) — Вікіпедія

Село
Рев
вірм. Ռեվ
Руїни монастиря Св. Геворга

Координати 39°59′00″ пн. ш. 46°46′00″ сх. д.H G O

Країна Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Район Аскеранський
Голова Армен Самвелович Арзуманян
Висота центру 1309  м
Населення 113 осіб (2005)
Національний склад вірмени
Конфесійний склад Вірменська апостольська церква
Часовий пояс UTC+4
GeoNames 147296
OSM ↑11871221 ·R (Ходжалинський район, Аскеранський район)
Рев. Карта розташування: Нагірно-Карабаська Республіка
Рев
Рев
Рев (Нагірно-Карабаська Республіка)
Мапа
* вірменська мова

Рев (вірм. Ռեվ), Шалва (азерб. Şəlvə) — село у Аскеранському районі Нагірно-Карабаської Республіки. Село розташоване неподалік від траси Степанакерт — Дрмбон — Мартакерт, на трав'янисто-чагарниковому плато однойменної вершини Рев на висоті 1309 метрів. Село розташоване на північ від Степанакерта, на північний захід від Аскерана, поруч з селами Цахкашат, Хачен та Сардарашен.

Історія

[ред. | ред. код]

Заснування

[ред. | ред. код]
Колекція Давида Сімоняна: а) списи; б) дроти.

Точних відомостей про заснування високогірного села Рев немає, так само точно не відомо чи було взято назву гори за назву села, чи навпаки. В історії Вірменії слово «Рев» зустрічається як ім'я Іберійського царя Рева 1-го сина царя Вірменії Покора.[1].

Середньовіччя

[ред. | ред. код]

У Середньовіччі після руйнації вірменського князівства Хачен на п'ять мелікств село стає володінням Меліка Джраберда, і родовим селом його воєначальника Арзумана. У селі й досі живуть його нащадки серед яких донині свіжою є легенда про розбійника — слугу князя. Раффі в своїй книзі «Мелікства Хамси» описуючи подвиги Арзумана в битвах з Панахі-ханом говорить:

... в народі Карабаху розповідається про те як тюлі-Арзуман, Далі-Махраса і Чалаган-Юзбаш цілих сім років не дозволяли не одному тюрку пройти через Мазі камурдж в Джраберд і Гюлістан[2]

Кажучи про самого Арзумана, Раффі пише:

Тюлі турецькою означає розбійник, але не дрібний розбійник який грабує на ночам. Тюлі діє абсолютно відкрито: він серед білого дня грабує каравани, міста і села. Таким був і Арзуман. Він був сином пастуха батька меліка Атама (Мелік Ісраель), в дитинстві пас скот, а потім став одним з найкращих воєначальників меліка Атама[2]

XIX століття

[ред. | ред. код]

Після ліквідації самоврядування вірменських меліків Нагірного Карабаху,[2][3] село Рев також як і всі п'ять мелікств Хамси входять до складу Карабаського ханства, що знаходилося під верховним верховенством Персії,[4][5] яке в 1813 році за Гюлістанським мирним договором відійшло Росії, а пізніше в 1822 році було скасоване у провінцію.

У складі СРСР

[ред. | ред. код]

У 1920 році після встановлення радянської влади і рішення Кавбюро ЦК РКП (б) село Рев також як і всю територію Нагірного Карабаху з 94% вірменським населенням[6][7][8][9] було включено до складу Азербайджанської РСР як автономію. За роки радянської влади селяни були об'єднані в колгосп, займалися скотарством і землеробством, в 40-50-ті рр. роки в Реві та сусідніх селах було розвинене шовківництво.[10] Під час Німецько-радянської війни в перемозі над фашизмом свою посильну лепту внесли й селяни Рева, так десятки добровольців багато з яких не повернулися кинулися на захист своєї Батьківщини, а двоє з них Володимир Оганесян і Сурен Петросян удостоїлися вищої нагороди країни — звання Героя Радянського Союзу.

Карабаська війна

[ред. | ред. код]

До розпаду СРСР Рев розташовувався в Степанакертському районі НКАО недалеко від адміністративного кордону з Агдамським районом Азербайджанської РСР.

Наприкінці 80-х у зв'язку з ескалацією конфлікту і нагнітанням напруженості в регіоні, як в селі так і в краї в цілому падають економічні показники виробництва, збільшується число грабежів і угонів худоби. Так В. Балаян, заступник голови Агропрому НКАО відзначав, що тільки за 5 місяців 1991 року з села Рев було викрадено 315 голів овець[11]. Раніше увечері 29 квітня з'явився перший потерпілий, ним був мешканець села Григорій Захарян який отримав вогнепальне поранення.[12]

З початком активної фази військових дій в село з довколишніх сіл і Степанакерта з'їжджаються безліч біженців, в самому районі як і на всій території колишнього НКАО відбуваються кровопролитні бої, проте не зважаючи на близькість театру бойових дій і періодичний обстріл авіацією село не значно постраждало. Двоє (Хачікян Славік і Арушанян Армен) з числа добровольців відправилися на війну загинули в бою, після чого були поховані в рідному селі поруч з обеліском встановленим на честь загиблих селян під час 2-ї світової війни.

Післявоєнний період

[ред. | ред. код]

Після проведення реформи адміністративно-територіального поділу село Рев як і всі населені пункти колишнього Степанакертського району НКАО стали іменуватися Аскеранським районом НКР. У селі за підтримки голови держави було проведено ряд програм у результаті яких село було газифіковано,[13] і підведена телефонна лінія. На виділені урядом кошти в селі було придбано два будинки для сімей, що потребують.[14] У зв'язку з тим, що село знаходиться сейсмонебезпечній зоні? Національній службі сейсмічного захисту в 1997 році була відкрита сейсмостанція.[15]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У районі села після закінчення карабаської війни при розмінуванні були знайдені залізні наконечники списів і дротів. У селі є хачкар 8-9 століття і останки церкви 19 століття, проте головною визначною пам'яткою є розташовані поряд з селом руїни монастирського комплексу св. Геворк, що датуються 16 століттям.[16] Із села відкривається прекрасний вид на карабаське плато.

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Древний восток. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 10 липня 2010.
  2. ↑ а б в Раффи. Меликства Хамсы. Архів оригіналу за 19 грудня 2007. Процитовано 10 липня 2010.
  3. ↑ Мирза Джамал Джеваншир Карабаги. История Карабаха. [Архівовано 27 січня 2007 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Брокгауз и Ефрон, ст. «Зангезурский уезд». Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 10 липня 2010.
  5. ↑ Encyclopaedia Brittanica Online: History of Azerbaijan. Архів оригіналу за 18 листопада 2008. Процитовано 10 липня 2010.
  6. ↑ Итоги сельскохозяйственной переписи в Азербайджане, издание Центрального статистического управления Азербайджана, Баку, 1924 г.
  7. ↑ Авдеев М. Н. Численность и национально-племенной состав сельского населения Азербайджана. По данным сельскохозяйственной переписи 1921, Известия ЦСУ Азербайджана, № 2 (4), Баку, 1922
  8. ↑ «Бакинский рабочий», 26. 11. 1924 г
  9. ↑ В. Худадова, «Новый Восток», М., 1923, кн. 3. с, 525—527
  10. ↑ Александр Самсонович Григорян «Дом на вершине горы» [Архівовано 24 листопада 2010 у Wayback Machine.] // ДеФакто
  11. ↑ В, БАЛАЯН заместитель председателя Агропрома НКАО."Советский Карабах", 6 июня 1991 г., N 105 Только за 5 месяцев 1991 года из ферм области угнано: крупного рогатого скота — 3541, овец — 16251, свиней — 1598 голов, а всего за последние 1,5-2 года похищено скота на сумму свыше 7 млн руб. Кроме того, значительное количество скота крадется и у населения. Так, у жителей села Храморт угнано 200 голов овец, Рева — 315, Сарнахпюра (Агбулаг) — 85, из кооператива «Бекон» Аскеранского района — 80 голов свиней, из сел Сарнахпюр, Пирджамал и Нахичеваник угнано 58 голов крупного рогатого скота.
  12. ↑ Газета «Коммунист» № 85(17269) 3 мая 1991 год
  13. ↑ KarabakhOpen:"До конца года будет газифицирован целый ряд сел". Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 10 липня 2010.
  14. ↑ Информационный центр «Еркрамас»[недоступне посилання з квітня 2019]
  15. ↑ Восточная служба сейсмической защиты[недоступне посилання з квітня 2019]
  16. ↑ DiscoverArmenia. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 липня 2010.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Рев_(Аскеран)